Чи дійсно Святогірськ знову стає тиловим містом Донеччини?

Військовий кореспондент Богдан Мірошников так описує поточну ситуацію на Лиманському напрямку:

— Щодо звільненої площі, яка зараз фігурує в пабліку, то думаю, що її буде більше. Операція ще триває. Ведуться важкі та виснажливі бої на ще більш важливих рубежах. Не тільки Святогірськ знову стає тиловим містом, а також від Лиману ворог був дещо відсунутий. Ми ж памʼятаємо, як взимку-навесні ворожі групи постійно інфільтровувалися в саме місто та накопичувалися там. Зараз цього там вже майже немає».

— Чи дійсно Святогірськ знову стає тиловим містом?, — з цього запитання журналіст Карачуна почав розмову з керівником Святогірської міської військової адміністрації Володимиром Рибалкіним.

— Я не вважаю Святогірську громаду тиловою. До нас сьогодні дістають ствольна артилерія, керовані авіабомби, РСЗВ, дрони аналогові і на оптоволокні. То ж хіба можна вважати територію громади тилом?

Тому евакуаційні заходи в громаді не припиняються. Продовження евакуації людей — це наразі головне наше завдання. Осінь і зима для жителів громади будуть дуже важкими. Ми розуміємо, що ворог буде намагатися добити нашу критичну інфраструктуру. Отож, в громаді будуть проблеми зі світлом, водою. Тому ми докладаємо максимальних зусиль, аби належним чином підготуватися до зими, бути енергетично незалежними настільки, наскільки це можливо у прифронтовій громаді.

Вчора я був у Хрестищі — проводив зустріч з родинами, в яких є діти. Розповів про поточну безпекову ситуацію, яка, на жаль, поки що не покращується. Переконував жителів старостату в необхідності евакуації. Особливо — родин з дітьми.

У цьому старостаті досі перебуває 49 дітей. Отож, є велике питання до батьків цих дітей, до їх відповідальності. Вони чомусь не замислюються про елементарні речі. Приміром, якщо не буде інтернету, світла, води — як дитина буде навчатися? І як взагалі можна жити дітям в таких умовах?!

У Хрестищенському старостаті вже зараз є великі проблеми з електрикою — вона тижнями відсутня. Доступ до інтернету у жителів старостату поки що є: інтернет у них оптоволоконний. Але як буде через місяць-другий — ніхто не знає.

Я розумію людей, які хочуть перезимувати у власних домівках. Але краще все робити вчасно: доки є можливість спокійно зібрати речі і виїхати у більш безпечні регіони, треба виїжджати.

— Яка зараз ситуація з електрикою, мобільним зв’язком у Святогірську?

— Ворог повністю знищив авіабомбами електромережі Маяківського старостату і міста Святогірськ. Відновити електропостачання зараз не можливо через складну безпекову ситуацію.

У Маяківському старостаті мобільного зв’язку немає. У Святогірську він є лише на певних ділянках території міста (люди знають, де саме ловить сигнал мобільний телефон).

Також один з місцевих підприємців встановив у своєму продовольчому магазині старлінк. Підприємець надає жителям міста доступ до інтернету. У цьому ж магазині є можливість розраховуватися за товари не готівкою, а через термінал. Загалом у місті працюють два магазина, де можна придбати хліб, ковбаси тощо, а також речі першої необхідності, побутову хімію. Звісно, асортимент товарів не великий. Підприємці завозять тільки ті товари, на які є попит у жителів міста.

Крім цього, щотижня в громаду приїздять гуманітарні місії, які доставляють гуманітарну допомогу. Здебільшого це продовольчі товари. Минулого місяця привозили також предмети особистої гігієни.

— Скільки зараз людей проживає в громаді?

— В громаді — 1078, у Святогірську — 278.

А ще за два тижня до Святогірська прибули 45 жителів Лиману. Це люди, яким вдалося вийти з міста. Вони розповідають жахливі речі про те, що відбувається в місті і як їм жилося у фронтовому Лимані.

— Як лиманці дістаються до Святогірська — на велосипедах, автомобілях?

— Вони виходять пішки та на велосипедах вивозять все, що у них залишилося. І це при тому, що від Лиману до Святогірська — близько сорока кілометрів! Люди хочуть жити, тому й долають пішки таку відстань. І дуже шкодують, що не погодилися на евакуацію, коли виїхати з міста можна було в організованому порядку, без нинішніх «подвигів».