Фермер зі Слов’янщини, який свою віру в український Донбас підтверджує справами

Селянське (фермерське) господарство «Верес» до війни було одним з найбільш успішних сільгосппідприємств колишнього Слов’янського (нині Краматорського) району. В переможних звітах зазвичай звучали фермерські господарства «Корал», «Верес», агрофірма «Ірина». Але саме «Верес» мав репутацію сільгоспвиробника, який не тільки вирощує хороші врожаї, а й щедро розраховується за паї.

Селяни завжди ставили «Верес» за приклад: «Сан Санич (Олександр Олександрович Скляров — власник і керівник с (ф)г «Верес») — фермер не скупий, за паї розраховується своєчасно. І завжди допомагає людям, якщо у когось трапилася якась біда», — казали селяни. І радили укладати договори оренди земельних паїв саме з «Вересом».

Власник с (ф)г «Верес» розраховувався з селянами за паї навіть тоді, коли у перші два воєнні роки підприємство не працювало.

Олександр Скляров до війни вкладав гроші у розвиток соціальної інфраструктури тих сільських громад, на чиїй території веде свій аграрний бізнес. Головна його мотивація: «Селяни мають жити добре, заможно. Тоді українське село не буде занепадати. Інакше в полі не буде кому працювати, і селяни стануть містянами».

Людяне ставлення до селян і професійне ведення аграрного бізнесу — складові успіху фермерського господарства «Верес». Цей успіх, як і належить, набував реальних обрисів у вигляді прибутків, які до повномасштабного вторгнення росіян в Україну обчислювалися у «Вересі» десятками мільйонів гривень.

Перший воєнний рік був найгіршим в історії «Вереса».

— Все тоді згоріло. Частина врожаю зернових залишилася в полі. Решту було знищено в результаті обстрілів. Підприємство зазнало шалених збитків,  — розповідає журналісту Карачуна Олександр Скляров.

Фінансовий результат 2022 року — закономірний: 46,2 мільйонів гривень збитків.

У 2022 році довелося розпрощатися з тваринництвом. До війни «Верес» мав більш як дві тисячі голів великої рогатої худоби. Вирощували корів м’ясної породи — на м’ясо (мармурова яловичина).

— За двадцять днів вивезли і продали все поголів’я корів, - продовжує розповідь фермер.

Наступний рік теж не приніс бажаного результату. І знову суцільні збитки — мінус 8,8 мільйонів гривень.

«Щоб засіяти поле, його треба спочатку розмінувати!»

Але фермер не зламався, не відступив. Міцний селянський характер примушував знову вкладатися в землю: орати, сіяти, підживлювати рослини, жнивувати… А перед цим — ще й займатися разом з саперами розмінуванням полів.

І, звісно, виплачувати зарплату найманим працівникам.

Хоча колектив сільгосппідприємства за роки війни в силу відомих причин постійно зменшувався: у 2021 році у «Вересі» працювали 104 людини, 2022 рік — 106, 2023 — 66, 2024 — 58, 2025 — 53, 2026 — 65 людей.

Війна поставила «на паузу» усі грандіозні плани Олександра Склярова: про садівництво, овочівництво, а також про створення багатопрофільного сільськогосподарського підприємства, де не тільки можна було розвивати виробництво сільгосппродукції, а й займатися її переробкою.

— Вірю, що доживемо до кращих часів, і тоді знову будемо думати про розвиток господарства, — не втрачає оптимізму власник «Вереса».

Війна розбила вщент не тільки плани фермера.

— Російські дрони зруйнували склади, ферми, гаражі, техніку «Вереса». Але все-одно ми продовжуємо працювати, — розповідає Олександр Скляров. — Цього року зібрали непоганий врожай ранніх зернових. Урожайність — понад 60 центнерів зерна з гектара.

— А ціни — скільки грошей дають тепер за пшеницю?

— Мало. Дуже мало! Тому поки що зерно вирішили не продавати. Доки є можливість, вивозимо врожай на елеватор у Харківську область. Звісно, це додаткові суттєві витрати на логістику, зберігання зерна. А що робити? Яка альтернатива — чекати повторення подій двадцять другого року?!

— Крупний і середній бізнес прифронтових територій Донеччини виїхав до більш безпечних регіонів України. У прифронтових містах і селах все менше жителів — люди продовжують евакуюватися. Скоро завершиться сільськогосподарський рік. Що далі, які ваші плани?

— Нещодавно почали косити соняшник. Затим дійде черга до збирання кукурудзи. А десь через тиждень будемо сіяти озиму пшеницю.

 — В пресі є чимало інформації про наміри росіян захопити Донеччину до кінця року (чи до весни). Ви ж розумієте, які існують воєнні ризики?

— Що ж тут незрозумілого… А щодо ризиків… Рік тому я чув подібні аргументи. Але посівну не скасував. Будемо сподіватися на краще!