У Святогірську відкрили інсталяцію в пам’ять про загиблих воїнів

19 червня у Святогірську офіційно відкрили інсталяцію у пам’ять про загиблих героїв.

У центрі міста, в районі центрального перехрестя, встановлено чотири двосторонніх банери з фотографіями воїнів, жителів Святогірської міської територіальної громади, які загинули в російсько-українській війні впродовж 2022-2024 років.

Джерело - Святогірська МВА.

На заході були присутні представники Святогірської міської військової адміністрації, Святогірської міської ради, родичі загиблих воїнів, місцеві жителі.

«Інсталяція має нагадувати про те, якою ціною дається незалежність та свобода. Пам’ятаємо, шануємо героїв, які віддали життя за Україну — завдяки їм ми продовжуємо жити. Вічна і світла пам’ять! Герої не вмирають!», — з такими словами звернувся до присутніх начальник Святогірської МВА Володимир Рибалкін.

Хто з жителів Святогірської громади загинув в боях на війні

Єфименко Руслан Олександрович, 06.08.1988 — 14.02.2023 с. Маяки.

Руслан зростав і мужнів у рідному селі Маяки. Там одружився, народилися дві донечки.

До повномасштабної війни працював майстром лісу Білозерського лісництва у ДП «Слов’янський лісгосп». На війну чоловік пішов майже з перших днів російської навали, бо «відсиджуватися» не хотів. Руслан Єфименко служив у десантно-штурмових військах. Мужньо захищав Донеччину та Луганщину. Спершу був піхотинцем, а потім — водієм бронеавтомобіля «Козак».

8 лютого 2023 року, неподалік села Білогорівки на Луганщині, в машину, якою керував Руслан, влучив ворожий снаряд. І він отримав важке поранення. Його госпіталізували до міста Дніпро в лікарню імені І. І. Мечникова. Він до останнього боровся за життя. На жаль, 14 лютого 2023 року серце воїна Єфименка Руслана перестало битися. Руслана Єфименка поховали на Алеї Героїв у Слов’янську. На честь Руслана у селі Маяки була перейменована вулиця, на якій він мешкав з родиною…

Бондаренко Сергій Юрійович 22.02.1984 — 15.04.2023 с. Маяки.

Бондаренко Сергій Юрійович народився 22 лютого 1984 року в місті Слов’янськ. Був єдиною дитиною в сім’ї. Виховували хлопця мати Ірина Павлівна, бабуся, а також дідусь, який був авторитетом для Сергія. Сергій Не цурався жодної справи: працював і охоронцем, і продавцем, і співробітником металобази, і водієм, зокрема важкої спецтехніки.

Однією із найважливіших складових життя Сергія було, безперечно, батьківство. Сина Максима він обожнював до останньої хвилини свого життя!

У грудні 2021 року Сергій підписав контракт із НГУ, у лютому наступного року став на захист держави у складі БСП «Донбас» на посаді старшого техніка мінометної батареї. Життя Сергія та ще трьох його побратимів обірвалось під час виконанні бойового завдання поблизу с. Брусівка Лиманського району 15 квітня 2023 року…

Клімченко Сергій Володимирович 03.10.1971 20.06.2022 с. Сидорове. Сергій народився в м. Слов’янськ у звичайній родині, у батьків єдиний син. У 18 років був призваний до армії, служив на кордоні прикордонником. Повернувшись з армії пішов працювати на меблеву фабрику у м. Слов’янськ збиральником меблів. Невдовзі одружився та переїхав до села Сидорове, де проживали його бабуся та дідусь і звідки родом його батьки. Там працював у колгоспі спочатку на тракторі, потім на току прибирав зерно. Після розпаду колгоспу, влаштувався лісником до Маяківського лісництва. В шлюбі прожив 25 років, виростив двох прекрасних дітей, якими дуже пишався та любив. Дуже любив природу, захоплювався рибалкою.

Воювати пішов з перших днів війни, перебував на перших смугах оборони м. Ізюм, згодом міста Святогірськ та прилеглих сіл.

Загинув неподалік від свого рідного села Сидорове, потрапив під мінометний обстріл…

Деркач Григорій Володимирович 31.03.1984 06.01.2024 м. Святогірськ

Деркач Григорій Володимирович народився 31 березня 1984 року в Донецькій області, Великоновоселківського району в селі Нескучне. Закінчив школу в селі Богородичне. Після закінчення школи продовжив навчання у Слов’янському профтехучилище № 146.

Одружився та проживав у Харківській області Лозівського району с. м. т. Близнюки. Працював на заводі у м.Лозова.

З першого дня війни пішов до тероборони. Бойовий шлях рядовий Григорій Деркач продовжив у військовій частині А7401 стрільцем стрілецького взводу. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

6 січня 2024 р. під час виконання бойового завдання загинув у Запорізькій області Пологівського району в селі Новодарівка. Залишились дружина та дві доньки…

Вічна і світла пам’ять! Герої не вмирають!