«Астрономічна ціна поразки». Що може відбуватися, якщо Росія повністю окупує Україну — аналіз ISW

Якщо через гіпотетичне припинення допомоги Заходу Україна програє війну, а її територія буде окупована, війська Росії опиняться значно ближче до кордонів НАТО. Ціна оборонних заходів для США та країн Європи у такому випадку буде астрономічною і значно більшою, аніж витрати на підтримку України задля перемоги.

Такого висновку дійшли аналітики Інституту вивчення війни у спеціальній публікації під назвою Висока ціна втрати України, яка була оприлюднена 14 грудня.

Чого коштуватиме поразка України для США та інших країн НАТО

У цьому звіті група фахівців ISW підкреслює, що захоплення всієї території України не є неможливим сценарієм, якщо США, а за ними і країни Європи повністю припинять військову допомогу Україні.

«Такий результат приведе пошарпану, але тріумфуючу російську армію прямо до кордону НАТО, [який простягається] від Чорного моря до Північного Льодовитого океану. Згідно з даними американської розвідки, українські військові за підтримки Заходу знищили майже 90% сил вторгнення російської армії станом на лютий 2022 року, однак росіяни компенсували ці втрати в живій силі та нарощують свою промислову базу задля компенсації матеріальних втрат набагато швидше, аніж дозволяла їх довоєнна потужність», — нагадують аналітики Інституту вивчення війни.

Отже, попереджають вони, якщо армія РФ вийде переможцем з цієї війни, вона буде «набагато боєздатнішою та значно більшою, аніж російські сухопутні сили до 2022 року». Російська економіка поступово відновлюватиметься, оскільки санкції неминуче слабшатимуть, а Москва знаходитиме способи обійти чи пом’якшити ті, що залишилися. З часом армія РФ оновить своє озброєння та відновить свою злагодженість, спираючись на багатий досвід важких механізованих боїв в Україні. Російська армія також принесе з собою передові системи протиповітряної оборони, які можуть бути вразливими лише для американських літаків-невидимок — авіації, яка вкрай потрібна США для стримування та протистояння Китаю.

Тож, перемігши Україну, Росія може становити серйозну конвенційну військову загрозу для НАТО вперше з 1990-х років у часовий проміжок, який значною мірою залежатиме від того, скільки Кремль інвестує у свою армію. «Оскільки Москва вже заповзялася втілити амбітну післявоєнну програму розширення збройних сил, США не можуть бути впевнені, що ці часові рамки [до реальної загрози удару РФ] розтягнуться надовго», — попереджають експерти ISW.

У такому випадку витрати США та інших країн НАТО на те, щоб захистити Європу від подальшої загрози з боку РФ, будуть набагато вищими, аніж більшість людей уявляють, констатують автори звіту.

Зокрема Сполученим Штатам доведеться розгорнути в Східній Європі значну частину своїх сухопутних сил, а також тримати в Європі велику кількість літаків-невидимок. Виготовлення та обслуговування цих літаків вже є дорогим, але проблеми зі швидкістю їх виробництвом, ймовірно, змусять США «зробити жахливий вибір» між збереженням достатньої кількості літаків в Азії, щоб захистити Тайвань та інших азіатських союзників Вашингтона, та стримуванням чи відбиттям нападу Росії на європейських союзників по НАТО. «Усі ці заходи коштуватимуть скажених грошей, а витрати триватимуть доти, доки існуватиме російська загроза — потенційно нескінченно», — наголошують в ISW.

Вони підкреслюють, що майже будь-який інший результат війни в Україні кращий за цей сценарії її повної поразки та окупації українських територій. «Допомогти Україні хоча б зберегти свої позиції шляхом постійної військової підтримки Заходу набагато вигідніше та дешевше для Сполучених Штатів, ніж дозволити Україні програти», — підкреслюють фахівці Інституту вивчення війни. При цьому «заморозити» конфлікт гірше, ніж продовжувати допомагати Україні у боротьбі — це просто дало б Росії час підготуватися до відновлення війни, аби завоювати всю Україну та протистояти НАТО. Тоді як допомогти Україні відновити контроль над усією або більшою частиною її території було б набагато вигідніше, оскільки це відтіснить російські сили ще далі на схід, наголошують в ISW. «Найкраще те, що підтримка України в її перемозі, а потім допомога у її відбудові поставила б найбільшу та найбоєздатнішу дружню армію на європейському континенті на передову лінію оборони НАТО — незалежно від того, приєднається Україна зрештою до Альянсу чи ні», — резюмують аналітики.

Вони також нагадують, що у всіх цих сценаріях немає жодних підстав проводити паралелі між Україною та Афганістаном, де багаторічна американська допомога зрештою не допомогла втримати легітимний уряд. На відміну від Афганістана, Україна є високоіндустріалізованою країною з сучасним, міським та високоосвіченим населенням. А економіка України, особливо якщо відновити її потужності в кордонах 1991 року, є достатньо великою, щоб держава утримувала власну армію. «Україна-переможець не потребуватиме постійної опіки Заходу. Натомість вона може бути справді незалежною та робити великий внесок у безпеку НАТО та економіку Заходу», — роблять висновок експерти ISW.

Загроза російських бригад і ракет: чотири сценарії розташування сил РФ

Щоб більш наочно довести, які військово-стратегічні та фінансові наслідки для США і НАТО матиме окупація всієї України, експерти ISW порівняли чотири сценарії.

Стан до повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року

На той момент небалтійські країни НАТО не стикалися із серйозною конвенційною військовою загрозою з боку Росії. Російські сухопутні війська мали одну повітряно-десантну дивізію та мотопіхотну бригаду біля кордонів Естонії та Латвії та сили, співставні з розмірами дивізії в Калінінградському ексклаві, який фізично відокремлений від Росії та є «поганим стартовим майданчиком для нападу на сусідні Польщу і Литву». Далі найближчі до Польщі російські війська були перебували приблизно в 360 милях (580 км) на схід на дальньому боці Білорусі. Ні Словаччині, ні Угорщині, ні Румунії російські війська не загрожували.

Російська мережа протиповітряної оборони на той момент спиралася на зенітні та протиракетні системи С-300 і С-400, щоб перешкодити здатності НАТО захищати країни Балтії. Цю мережу РФ розширила і в районі Чорного моря, використовуючи свої бази в окупованому Криму. Однак радіус досяжності російських ракет обмежував загрозу для півдня Польщі, а також для Угорщині, Словаччині та Румунії, оскільки РФ не могли розмістити свої системи ППО в Україні. Навіть досяжності протиповітряної оборони РФ в Польщі значною мірою покладалися на системи, розташовані в Калінінграді — найбільш вразливій і незахищеній частині російської території, де НАТО було б найпростіше ліквідувати загрозу від цих ЗРК та їхніх ракет.

Поточна ситуація станом на грудень 2023 року

Той факт, що Україна завдала поразки російському вторгненню у 2022 році, зберіг східні кордони Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії вільними від загрози великої російської наземної атаки. А звільнення Україною західної частини Херсонської області утримало найближчі російські війська на відстані приблизно 220 миль (350 км плюс Дніпро як бар’єр) від румунського кордону. Більшість російських військ нині знаходяться на відстані понад 350 миль (560 км) від Румунії та ще далі від Польщі, Словаччини та Угорщини. У війні повністю задіяні майже півмільйона російських військ — майже вся доступна Росії наземна бойова сила. І хоча РФ не полишає спроб взяти під повний контроль Білорусь та розмістити там російські війська, однак Росія все ще не становить конвенційної сухопутної загрози НАТО на сьогодні, оскільки її війська зв’язані в Україні.

Гіпотетичний сценарій повної окупації України

Фахівці ISW підкреслюють, що в цьому випадку вони обрали найконсервативніший та найскромніший варіант розміщення сил РФ, які Москва може розгорнути в окупованій Україні та Білорусі, якщо готуватиметься до швидкої і серйозної атак на НАТО.

«Раптовий колапс західної допомоги, ймовірно, рано чи пізно призведе до краху здатності України стримувати російську армію. За такого сценарію війська РФ могли б просунутися аж до західного українського кордону та створити нові військові бази на кордонах Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Росіяни готували б окупаційні військові сили для боротьби з майже неминучим українським повстанським опором, залишаючи передові війська на лінії фронту вільними для того, щоб загрожувати НАТО», — описують цей сценарій в ISW.

У випадку повної окупації України Росія могла б:

• розмістити три повні армії (наприклад, 18-ту, 25-ту та 8-му загальновійськові армії) на території України на кордонах Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії. А дивізії, що стояли на східних українських кордонах, РФ могла б перекинути в саму Україну як резерв для фронтових дивізій;

• розгорнути на постійній або номінально ротаційній основі війська в Білорусі: повітряно-десантну дивізію (три полки) і механізовану піхотну дивізію (ймовірно, три полки).

У такому випадку Росія могла б загрожувати негайним механізованим наступом на одну чи кілька країн НАТО щонайменше вісьмома дивізіями (які включають понад 20 механізованих чи танкових полків і бригад) та трьома повітряно-десантними полками, підкріпленими значними резервами, включаючи 1-шу танкову армію, яка завжди мала стати головною ударною силою проти НАТО. При цьому, здійснивши такий напад, Росія все ще могла б загрожувати також країнам Балтії та Фінляндії тими силами, які вже присутні в сусідніх регіонах РФ, та підкріпленнями, які Москва має намір розмістити вздовж фінського кордону. При цьому Сухопутні війська Росії будуть прикриті щільною мережею ППО, яка складається з систем С-300, С-400 і С-500 зенітних і протиракетних систем великої дальності з перекриттям усього фронту.

«НАТО не зможе захиститися від такої атаки силами, які зараз дислоковані в Європі», — констатують фахівці ISW. На їхню думку, Сполученим Штатам тоді довелося б «перекинути велику кількість американських солдатів до всього східного кордону НАТО від Балтійського до Чорного моря, аби стримати російську агресію і бути дійсно готовими завдати поразки росіянам. США також довелося б „назавжди відправити в Європу значну частину свого парку літаків-невидимок“. В ISW нагадують, що стратегія оборони НАТО спирається на перевагу в повітрі не лише для захисту військ від нападу противника, але й для компенсації відносно меншої чисельності наземних сил та обмежених запасів артилерії. Тож США потреба тримати в Європі велику кількість стелс-літаків, здатних знищити російські системи ППО, могла б серйозно погіршити здатність Америки ефективно реагувати на китайську агресію проти Тайваню.

«Ціна цих оборонних заходів була б астрономічною і, ймовірно, супроводжувалася б періодом дуже високого ризику, коли американські сили не були б належним чином підготовлені чи дислоковані, щоб протистояти Росії чи Китаю, не кажучи вже про протистояння обом водночас», — резюмують автори звіту.

Сценарій повної перемоги України

Відновлення контролю Києва над усією територією України, включно з Кримом, є набагато важливішим для США і НАТО, ніж може здаватися, переконують аналітики. Якщо Україна звільнить свої території в кордонах 1991 року, тиск на НАТО різко зменшився б. Найближчі російські війська опинилися б на відстані майже 800 км від Румунії. Чорне море фактично б стало внутрішнім «озером» НАТО, оскільки у випадку звільнення Криму Чорноморський флот вочевидь відійшов би в Новоросійськ. Москва все одно могла б посилити військовий контроль у Білорусі і розмістити там свої сили, однак така загроза для НАТО матиме зовсім інший вигляд, якщо Україна залишиться великою і могутньою незалежною державою вздовж південного кордону Білорусі. «Завдання захисту північно-східної Польщі та країн Балтії від російських військ, що діяли б з території Білорусі, Калінінграда та самої Росії, є набагато більш здійсненним і менш дорогим, аніж завдання захисту всієї лінії НАТО від Чорного моря до Північного Льодовитого океану», — наголошують фахівці ISW.