Після Авдіївки. Що означає захоплення міста для майбутнього перебігу війни і де росіяни намагаються перейти в новий наступ — ISW

Наступ Росії на Авдіївку, з одного боку, довів її неспроможність проводити швидкі маневрові прориви оперативного рівня, однак з іншого підтвердив здатність росіян навантажувати українську оборону і змушувати ЗСУ залучати додаткові ресурси для протистояння подібним наступальним операціям, на які РФ покладатиметься і в майбутньому.

Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.

Значну його частину аналітики ISW присвятили наслідкам і обставинам виходу ЗСУ з Авдіївки. Щодо цього вони озвучують декілька висновків.

По-перше, українські сили, ймовірно, зможуть створити нові рубежі оборони поблизу Авдіївки, що, ймовірно, призведе до кульмінації російського наступу в цьому районі. 18 лютого Міноборони Росії заявило про повне захоплення Авдіївки і просування російських військ у цьому районі на 8,6 км, наголосивши, що окупанти продовжують наступальні операції із захоплення додаткової території в Донецькій області. Водночас кілька російських «воєнкорів» 18 лютого намагалися стверджувати, що ЗСУ не мають добре підготовлених оборонних позицій на захід від Авдіївки, що на тлі нібито «паніки» та «дезорганізації» в українських силах дозволить військам РФ просунутися далі на захід Донецької області. Водночас ISW підкреслює, що не виявив відеокадрів, які б свідчили про нібито «безладне» виведення українських військ на підтвердження російських заяв. Тоді як появи подібних кадрів можна було б очікувати, якщо виведення військ ЗСУ було б дійсно неорганізованим на масштабному рівні — адже російська пропаганда обов’язково цим би скористалася, нагадують в ISW про моделі поширення інформації російськими джерелами, якщо вони мають доступ до подібних матеріалів.

Крім того, наявні зображення (ISW не публікує і не описує їх більш детально, «щоб зберегти оперативну безпеку» для військ України) не підтверджують заяви росіян, що ЗСУ не мають підготовлених оборонних позицій західніше Авдіївки. В ISW також нагадують, що українське командування нещодавно направило нові підрозділи на Авдіївський напрямок. Ці підрозділи, ймовірно, «зможуть встановити та утримувати оборонні рубежі проти російських сил, виснажених нападами на Авдіївку». Натомість окупанти, які зазнали величезних втрат в особовому складі та техніці під час захоплення Авдіївки, ймовірно, досягнуть кульмінації наступу, зіткнувшись з відносно свіжими українськими підрозділами на підготовлених оборонних позиціях, висловлюють сподівання в ISW.

По-друге, захоплення Авдіївки Росією після чотирьох місяців інтенсивних наступальних операцій є прикладом того, як внаслідок таких операцій війська РФ не обов’язково створюють умови для ширших оперативних здобутків, однак все ж змушують Україну залучати додаткову живу силу та техніку до оборони. В ISW нагадують, що росіяни вели бої за Авдіївку протягом більшої частини повномасштабного вторгнення та активізували операції із захоплення міста в середині жовтня 2023 року. За наступні чотири місяці (до лютого 2024), як стверджують окупанти, військам РФ вдалося просунутися на цьому напрямку майже на дев’ять кілометрів. Водночас за даними України, російські війська втратили за цей час понад 47 тис. осіб особового складу, 364 танки, 248 артилерійських систем, 748 бойових броньованих машин і 5 літаків. Російські сили також не змогли завершити повне оперативне оточення Авдіївки протягом цього чотиримісячного вікна, а ЗСУ, схоже, змогли відійти «здебільшого впорядковано», констатують в ISW. Натомість навіть у російських джерелах звучать думки, що ці обмежені завоювання коштували РФ надзвичайно дорого. Зокрема один з «воєнкорів» визнав щонайменше 16 тис. «безповоротних втрат» на Авдіївському напрямку з жовтня (ймовірно, вбитими, тоді як оцінка ЗСУ і Олександра Тарнавського могла включати й поранених, припускають в ISW). Цей же російський «воєнкор» сардонічно зазначив, що танкові полки і танкові дивізії РФ «відзначилися» під Авдіївкою, просунувшись за чотири місяці на кілька кілометрів і зазнавши величезних втрат в особовому складі. Натомість українські сили зазнали набагато менше втрат і змогли відійти на підготовлені оборонні позиції здебільшого на власних умовах. З іншого боку, констатують в ISW, окупантам вдалося відтягнути українські сили в район Авдіївки та подалі від інших ділянок фронту, змусивши ЗСУ використовувати й без того обмежені українські запаси критично важливого обладнання та озброєння, хоча й зробили це росіяни без значних оперативних успіхів. Такий результат, ймовірно, повториться в інших наступальних операціях Росії, які тривають на межі між Харківською та Луганською областями і на заході Запорізької області, прогнозують в ISW.

По-третє, російські війська досі не продемонстрували спроможностей досягти значних в оперативному плані перемог або ж провести швидкий механізований маневр на значних ділянках території України. Захоплення Авдіївки також не слід сприймати як демонстрацію таких спроможностей, підкреслюють в ISW. Аналітики нагадують про різницю між тактичними здобутками, значущими на тактичному рівні лише в безпосередній близькості від зони боїв, і оперативними здобутками, які впливають на значні сектори всієї лінії фронту. «Коли ISW оцінює, що певне просування принесло або не принесло оперативно значущих здобутків, ми маємо на увазі саме цю відмінність», — пояснюють експерти Інституту вивчення війни. На прикладі Авдіївки вони нагадують, що з жовтня 2023 року російським військам вдалося подолати на цьому напрямку менше ніж 10 кілометрів. Однак Авдіївка розташована майже в 60 км від адмінкордону Донецької області. Тож російським військам доведеться здійснити «широкомасштабні та компетентні» маневрові дії, аби досягти меж Донеччини «менше ніж за роки», констатують в ISW. При цьому їм доведеться долати більш укріплені території, щоб досягти району Слов’янська та Краматорська на півночі Донецької області. Однак війська РФ «не продемонстрували спроможності провести такі маневри ані під Авдіївкою, ані на будь-якій іншій ділянці фронту», констатують в ISW. Російські наступальні зусилля в напрямку Куп’янська могли б змусити ЗСУ перейти на лівий берег річки Оскіл, однак досі в цьому районі окупанти місяцями змагалися за здебільшого незначні тактичні позиції. А наступальні зусилля РФ на південь від Оріхова (Запорізька область) навряд чи просунуться далі самого Оріхова або навіть будуть здатні швидко досягти міста, прогнозують аналітики ISW.

З іншого боку, затримка західної допомоги Україні, ймовірно, допомагає Росії використати це як шанс для початку наступальних операцій на кількох ділянках фронту, щоб зчинити тиск на ЗСУ на багатьох напрямках. Наразі російські війська здійснюють наступальні дії щонайменше в трьох напрямках:

• вздовж межі Харківської та Луганської областей, зокрема в напрямках Куп’янська та Лимана;

• в Авдіївці та навколо неї;

• поблизу Роботиного в Запорізькій області.

Після виведення українських військ з Авдіївки ISW, а також кілька українських і західних джерел оцінили, що затримки із західною допомогою (найперше артилерійськими боєприпасами та системами ППО) завадили ЗСУ втримати оборону від наступу Росії в Авдіївці. Критична нестача західного озброєння і побоювання повного припинення військової допомоги США змусили ЗСУ заощаджувати ресурси по всій лінії фронту, що, ймовірно, спонукало РФ скористатися цією ситуацією та розпочати обмежені наступальні операції за межами Авдіївки — що вони роблять на межі Харківської і Луганської областей з початку січня 2024 року та на заході Запорізької області протягом останніх 48 годин. Ці наступальні зусилля РФ, ймовірно, заважатимуть українським силам готувати особовий склад і техніку для поновлення контрнаступальних операцій. Своєю чергою, це підкреслює ризик оперативних проблем, від яких постраждає Україна, якщо вона просто «окопається» та намагатиметься тримати оборону до кінця 2024 року, як пропонують деякі західні держави та аналітики.

В ISW прогнозують, що у поточних наступальних операціях війська РФ ймовірно, прагнуть скористатися двома вікнами можливостей: періодом до майбутньої весняної відлиги та проблемною динамікою надання західної допомоги Україні. Навесні механізовані пересування по всьому театру бойових дій зазвичай ускладнені, а наступальні операції вздовж лінії фронту уповільнюються (хоча не припиняють повністю), нагадують в ISW. Деякі російські «воєнкори» вже повідомляють, що стан ґрунту на півдні України заважає ЗСУ перекидати нові резерви в Запорізьку область для підсилення проти російського наступу. Однак ці умови, ймовірно, уповільнять і наступальний імпульс росіян, оскільки погода продовжуватиме тепліти. Тож війська РФ прагнуть досягти тактичних просувань по всьому театру бойових дій, поки рельєф та погода загалом сприяють цьому, щоб виснажити ЗСУ в обороні та забезпечити собі сприятливі позиції для майбутніх операцій — до того, як розпочнуться весняні погодні умови. Крім того, командування, РФ усвідомлює, що безпекова допомога Заходу, зокрема обіцяні європейські поставки артилерійських боєприпасів, почне давати результати лише в середньостроковій перспективі, ймовірно, ближче до осені 2024 року. Тож окупанти намагаються скористатися нинішнім снарядним голодом в Україні. При цьому можливе нарощування Україні європейської допомоги не заповнить прогалину в критично важливих видах озброєння зі США, зокрема в наданні передових систем ППО, таких як ракети до ЗРКPatriot, попереджають в ISW. «Розширення європейської безпекової допомоги є необхідним, але недостатнім для того, щоб українські сили стабілізували фронт, не кажучи вже про те, щоб відновити ініціативу в областях, де російські війська чинять тиск», — резюмують аналітики.