Як у Дунаєвецькій громаді допомагають ЗСУ

Чого мав би повчитися міністр оборони України у містечку Дунаївці

Не тільки допомагати фронту, а й вести скрупульозний облік цієї допомоги, а також усіх матеріальних цінностей, якими жителі громади діляться з захисниками України. І бути готовим будь-коли відзвітувати: що, куди, кому, скільки передано — продуктів, речей, одягу, взуття тощо. Саме таку, дивну на перший погляд, прискіпливість спостерігав журналіст Карачуна у Дунаєвецькій громаді, що на Хмельниччині

Я слухав розповідь секретаря Дунаєвецької міськради Олега Григор’єва про те, як жителі громади допомагають фронту, і дивувався: як можна порахувати, приміром, кількість вареників, які виготовили для ЗСУ жителі громади? А потім ще більше заглибився в тему: а чи треба настільки скрупульозно підраховувати, вести суровий облік усього цього добра?

Секретар міськради Олег Григор’єв. Пряма мова:

— До збирання гуманітарних вантажів долучилося багато наших сільгоспвиробників, які надавали свою продукцію. Звичайно, не залишилися осторонь цієї важливої справи і пересічні дунаївці. Усього від початку війни жителями нашої громади і нашими підприємцями було зібрано 37 тонн овочів та фруктів, 16 тисяч банок овочевих закруток, 5 тисяч кілограмів пиріжків власного виробництва та печива, 4 тонни 100 кг вареників, 2,5 тисячі пасок, 1,5 тис. кг. ковбасних і м’ясних виробів. До цієї роботи долучалися усі населені пункти Дунаєвецької територіальної громади, кожен старостинський округ. Хтось робив вареники, хтось різав свиней, варив тушонку. Усі працювали дружно і злагоджено. У міській бібліотеці розгорнули хаб, де збирали усю гуманітарну продукцію, сортували її, розподіляли, що куди направляти, затим пакували, відправляли. Частину цих вантажів роздавали вимушеним переселенцям, які оселилися у нашій громаді. Крім цього було зроблено 110 виїздів на передову, під час яких нашим воїнам було передано 100 тонн гуманітарних вантажів. За кошти міської ради та за гроші працівників структурних підрозділів, апарату міськради, благодійних внесків було придбано 18 автомобілів, які ми передали нашим хлопцям на передову.

Як розповів далі Олег Григор’єв, усі працівники міської ради та комунальних закладів, установ, підприємств міста щомісяця переказують одноденний заробіток на потреби Сил оборони України. За його словами, це добровільна ініціатива працівників бюджетної сфери.

Чи є вона стовідсотково добровільною? Напевне, так. Бо є факт: заперечень не надходило, свій одноденний заробіток щомісяця переказують усі бюджетними. У такий спосіб уже зібрано понад 2,7 мільйонів гривень.

Крім цього відкрито благодійний рахунок, на який за бажанням може переказати гроші (будь-яку суму) кожен житель громади. Упродовж 2022 року на цей рахунок надійшло 819 тисяч гривень.

— Ці кошти також не були зайвими нашим захисникам, — розповідає Олег Григор’єв. — На них закупили для наших воїнів обмундирування (215 тис. грн.), паливно-мастильні матеріали (483 тис. грн.), господарські товари (38,7 тис. грн.), запасні частини для автомобілів (25,6 тис.грн).

Цікаво, що керівництво міста налагодило хорошу комунікацію з бойовими підрозділами Сил оборони України. Тому нерідко від наших захисників надходять замовлення на якісь конкретні речі: тепловізори, одяг, взяття — тобто те, що потрібно на фронті.

— Хлопці замовляють, а ми за зібрані кошти купуємо і передаємо їм на передову, — продовжує розповідь секретар міськради. — А ще ми часто збираємо і формуємо нашим воїнам посилки. Стараємося покласти туди не тільки ті речі, на які надійшло замовлення, а й якісь смаколики, обереги. Іноді відправляємо ці посилки Новою поштою, іноді їх доставляють волонтери нашої громади, які регулярно возять на фронт різні гуманітарні вантажі.

Крім цього з міського бюджету протягом 2022-23 років на потреби Сил оборони України перераховано один мільйон гривень.

Далі Олег Григор’єв з такою ж скрупульозністю почав перелічувати, скільки використано грошей і надано гуманітарної допомоги для потреб вимушених переселенців, скільки вантажів доставлено жителям Високопільської громади Бориславського району Херсонської області, які потерпали від повені. І знову — точні цифри, факти, звіти.

Я слухав і мимоволі думав: як було б добре, аби подібна скрупульозність у роботі з матеріальними ресурсами відрізняла і, скажімо, чиновників Міністерства оборони України!

Може, тоді не було б ганебних закупівель для армії, де «стирчать вуха» нахабних відкатів?

Як не було б і потреби створювати в громадах отакі своєрідні «філії Управління постачання Міноборони», які через корупцію в оборонному відомстві вимушені брати на себе частину функцій цього міністерства.