- Категорія
- Статті
- Дата публікації
- Кількість переглядів
- 333
Які смаки везуть донеччани із Закарпаття?
Ви любите солодкі ласощі: тістечка, торти, круасани, печиво? Тоді вам сюди — до кондитерської пана Валентина Штефаньо. Напевне, це найбільш популярне місце зустрічі жителів і гостей Ужгорода. Бо де ще у столиці Закарпаття можна знайти настільки смачні ласощі, такий затишок і таку каву! Завітавши в гості до кондитерської Валентина Штефаньо, журналіст Карачуна забув про дієту. Підсумок: прощавай, фігура!
Але назва кондитерської — Валентин і Валентина! Виявляється, друга половина назви — на честь сестри кондитера, яка живе і працює нині у Франції.
У кондитерів цієї країни Валентин навчався кондитерському ремеслу. Відвідував Францію кілька разів на рік. Аж поки сам не почав давати майстер-класи своїм європейським колегам.
А у 2008 році Валентин Штефаньо брав участь у чемпіонаті світу. Четверте місце серед світових кондитерів — вагоме досягнення українського майстра із Закарпаття.
«Валентин і Валентина» — це класична кондитерська: тут не тільки продають солодощі, а й готують їх.
Ніхто не знає, скільки тістечок, тортів і круасанів з’їдено у затишному залі кондитерської, а скільки придбано «на винос». Відомо лише, що чимало жителів і гостей міста, які хоча б одного разу скуштували кондитерські вироби пана Валентина, приходять сюди знову. Хтось — поласувати смаколиками за столиком, хтось — придбати торт для домашнього свята. В усякому разі, біля каси — завжди черга. Саме вона, як на мене, є красномовним показником якості продукції, що виготовляється у цій кондитерській.
«Ужгород» проти «Київського» — який переможе?
Головна гордість Валентина Штефаньо — його авторська робота: торт Ужгород.
— Місто назвали Ужгород на честь мого торта, — жартує Валентин. Але видно, що він дуже пишається цим своїм витвором кулінарного мистецтва. До речі, торти Ужгород успішно пройшли випробування часом: вони випікаються тут з 2010 року!
Я, звісно, не втримався і скуштував кусень торта Ужгород. Мій суб’єктивний висновок: торт не схожий на Київський (хоча багато-хто так вважає).
Чи кращий торт Ужгород за знамениті аналоги продукції Рошен? Не знаю. Напевне, кому що більше смакує. Але є безперечний факт: торт Ужгород — одна з кулінарних візитівок Закарпаття. Його смак (а часто й самі торти) везуть з собою додому гості Закарпаття.
— Ми готуємо торти і тістечка виключно з місцевих інгредієнтів, — з гордістю розповідає Валентин. — До речі, горіх фундук росте у нас на Закарпатті.
Але мене, як і багатьох відвідувачів кондитерської, більше цікавили не інгредієнти, а ціни.
— Скільки коштує Ужгород? , — запитав у Валентина.
— 340 гривень.
Я спочатку здивувався такій скромній вартості цього, дійсно, смачного і якісного торта. Але виявилося, що то ціна за торт вагою 450 грамів…
Що ж, якісне дешевим не буває.
… І яйце з англійським капелюхом
Валентин Штефаньо любить і уміє дивувати шанувальників солодощів своїми кулінарними новинками. Це не тільки рецептура нових тістечок, яку він постійно розробляє.
Приміром, щороку на Великдень Валенти Штефаньо робить з шоколаду величезні писанки.
— У цьому році виготував писанку в суто українському стилі. А от торік зробив писанку, яку розмалював у кольори британського прапора. Накривав писанку англійський капелюх. Ця писанка — своєрідна подяка британським друзям України, які від початку повномасштабної війни почали потужно допомагати нашій країні.
На запитання про його улюблені тістечка, Валентин відповів так:
— Мені подобають дуже прості речі — все, що зроблено просто. Тому мої улюблені — це класичні тістечка: крем-брюле, рояль-шоколя, наші закарпатські тістечка — естергазі, довбуш. До речі, класику завжди готувати набагато складніше, ніж авторські екземпляри.
Ще одна гордість — хліб
Так, звичайний хліб. Але він теж користується популярністю у жителів Ужгорода.
Який він на смак? Не знаю, не куштував.
Але смак хліба від Валентина Штефаньо добре знають вимушені переселенці. Щодня господар кондитерської відвантажує не менше півсотні хлібин, які їдуть до місцевого гуманітарного Центру. Як почав з перших днів війни допомагати вимушеним переселенцям, так і продовжує цю роботу.
— Чи бува таке, що якісь тістечка не продаються?
— Бува, що якихось тістечок дуже багато виклали на вітрину, і частина з них втратила свій попередній товарний вигляд. Але їх можна вживати. То ж що — викидати їх? В жодному разі! Краще самі їх з’їмо…