Чому керівник Святогірської громади ходить по місту зі зброєю?

Під час наступу росіян весною-влітку 2022 року, у Краматорському районі, за оцінкою редакції Карачуна, найбільше постраждала Святогірська громада. Нагадаємо, що два села — Долина і Богородичне — були тоді повністю зруйновані ворогом. Значних руйнувань зазнав і адміністративний центр громади — місто Святогірськ.

Коли у вересні 2022-го року Збройні Сили України повністю звільнили від окупантів територію громади, здавалося, що на цю багатостраждальну землю війна вже не повернеться.

В цьому було упевнене і керівництво Донецької області, яке 2023 року розпочало реалізацію масштабного проєкту — будівництво нового моста через річку Сіверський Донець в районі Святогірської лаври.

Але сталося не так, як гадалося: через три роки після звільнення від ворога північної частини Донеччини, окупанти знову почали наближатися до Святогірська та навколишніх сіл. За повідомленням засобів масової інформації, поодинокі диверсійно-розвідувальні групи росіян навіть просочувалися на околиці Святогірська. І хоч Збройні Сили України швидко знищували ворога у цьому районі, нині вся Святогірська громада є територією підвищеного воєнного ризику.

За словами Володимира Рибалкіна, ворог регулярно обстрілює усі населені пункти громади. Росіяни гатять по мирному населенню керованими авіабомбами, обстрілюють Святогірськ і села зі ствольної та реактивної артилерії. Усі логістичні шляхи громади перебувають під вогневим контролем ворога.

«Тому на сьогоднішній день найголовніше питання для цивільного населення — це евакуація, — розповідає Володимир Рибалкін. — За останній місяць нам вдалося евакуювати більше двохсот жителів громади. За минулий тиждень евакуювали 58 людей. Нагадаю, що на території Маяківського старостату (села Маяки, Сидорове, Пришиб, Тетянівка) та у місті Святогірськ оголошена примусова евакуація родин з дітьми. І на сьогоднішній день дітей у цих населених пунктах немає».

Упродовж минулого місяця жителям громади було видано понад півтори тисячі продуктових наборів, понад тисячу буханок хліба, приблизно 700 гігієнічних наборів.

Як розповів Володимир Рибалкін, усі працівники міської військової адміністрації перебувають на своїх робочих місцях, працюють усі управління і відділи.

На території громади працює і керівництво військової адміністрації. Причому, Володимир Рибалкін пересувається територією громади зі зброєю, схожою на автомат.

— Навіщо вам зброя? , — запитав журналіст Карачуна у пана Володимира.

— Це моя особиста помпова рушниця. На її зберігання і носіння у мене є відповідні дозвільні документи. Триває війна, ворог, як то кажуть, «біля воріт». Ця помпова рушниця не для полювання. Це елемент моєї особистої безпеки: приміром, може атакувати дрон, або навіть ворожі ДРГ десь з’явитися. Отож, маю бути готовим дати відсіч ворогу.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми «Голоси України» / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. «Голоси України» / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.