На скільки може подорожчати хліб: розрахунки фермера зі Слов’янщини

Євген Саченко в аграрному бізнесі не новачок. Закінчив Харківський аграрний університет ім. Докучаєва. Тривалий час працював за фахом найманим спеціалістом. Затим прийшов час замислитись про власний бізнес.

Євген один з тих підприємців, кого колись в народі називали «чорний фермер». Але той період життя — вже історія. У 2020 році Євген Саченко заснував і очолив приватне сільгосппідприємство — товариство з обмеженою відповідальністю «Агрум 2020».

Починав власний аграрний бізнес з 30 гектарів, зараз обробляє 2000 га землі. Це земля власників паїв. Після того, як агрофірма «АПК-інвест» через війну припинила діяльність на полях Черкаської громади, селяни розірвали з нею договори і довірили свої паї ТОВ «Агрум 2020».

Як і більшість фермерів Донеччини, Євген Саченко починав з рослинництва. Пшениця, ячмінь, соняшник дали підприємцю можливість міцно «стати на ноги».

Далі життя змусило розширювати номенклатуру продукції.

— Класти в одну «корзину» всі «яйця» — не правильно. Як показало життя, кращий результат дає диверсифікація бізнесу, — розповідає пан Євген. — Нерідко буває так, що не «вистрелюють» зернові, зате добре родять олійні культури. І навпаки. А буває, що ні зернові, ні соняшник не радують врожайністю. Тому три роки тому ми вперше висадили кавуни і дині. Тепер вчимося працювати з баштанними. Щоразу виходимо на якийсь новий рівень аграрного бізнесу.

Три роки тому купили з компаньйоном теплиці. Пробуємо також займатися вирощуванням овочів — помідорів та огірків. Теплиці чималі: площа однієї 300 кв м, інша дещо менша за розмірами.

— Чимало наших земляків вирощують городину на своїх присадибних ділянках — для себе і на продаж. По суті, вони теж ваші конкуренти. А як ви реалізовуєте вирощені огірки і помідори?

— Торік продавали через оптові бази. Також мали у Слов’янську кілька власних виїзних точок роздрібної торгівлі. Цього року реалізація продукції у Слов’янську та Краматорську — під великим питанням. Причина — складна безпекова ситуація. У цьому році будемо змінювати стратегію продажів. Орієнтуємося передусім на Харківщину, Дніпропетровщину, Полтавщину.

За словами пана Євгена, дині в цьому році вирощувати не планують. Мовляв, надто примхлива і ніжна ця культура. Хоча торік гектар землі віддали під вирощування динь.

Під кавуни у цьому році виділили 15 гектарів. З кавунами теж мороки чимало. Приміром, зараз рослини кавунів хворіють, отож потребують додаткового догляду.

Але баштанні культури — це все-таки своєрідний «додаток» до основного аграрного бізнесу, яким є рослинництво. Тому цього разу більше ми говорили з Євгеном Саченком саме про вирощування зернових культур.

Вартість хлібини має бути вищою на третину

— Завжди було вигідно вирощувати зернові та олійні культури: пшеницю, соняшник, ячмінь. Для фермерів це був безпрограшний варіант. Ці культури давали найбільший прибуток. Напевне, огірки і помідори навряд чи по прибутковості можуть конкурувати з зерновими культурами?

— Це помилкова думка, що зернові культури завжди дають норму прибутку. Навіть соняшник, бува, вганяє фермерів у мінус.

Візьмемо, для прикладу, минулий рік. Осінню 2024 року ми вклали купу грошей в озиму пшеницю. Затим, весною 2025 року придбали недешеві добрива, аби «підгодовувати» озиму пшеницю. Тобто вкладали гроші, сподіваючись на пристойний врожай. А що отримали в результаті? Пшениця вимерзла: коли пшениця викинула колос, сталися заморозки на грунті, які знищили половину майбутнього врожаю. За нашими розрахунками, торік ми мали отримати врожай не менше 40-45 центнерів з гектара, а зібрали менше 20 центнерів. Коли підрахували баланс витрат і доходів, виявилося, що ледве в нуль вийшли. Отакий інколи буває «бізнес» у фермерів.

— Але рік на рік, як відомо, не приходиться…

— Минулої осені ми не посіяли озиму пшеницю. Скажу чесно: стримували воєнні ризики. Ви ж розумієте: не хочеться просто «закопати в землю» гроші. А хто може дати фермеру прифронтової громади якийсь прогноз на рік — ніхто! Тому усі фермери, які займаються сільгоспвиробництвом на землях Черкаської селищної громади, основні роботи на полях перенесли на весну.

— Яка на сьогодні цінова політика на зернові культури? Які існують ринки збуту продукції?

— Я постачаю зерно на один з хлібозаводів Харківської області. Це більш фінансово вигідний варіант реалізації зерна. Як не дивно, але вартість пшениці в зернових терміналах Одеси чи Ізмаїла нижча, ніж платить мені хлібозавод. І врахуймо, що зерно в морський порт ще треба привезти, а це додаткові витрати!

— Зазвичай фермерів рятує соняшник. Вас торік врятував?

— У минулому році ми зібрали такий врожай соняшника, що соромно й сказати. Причина — засушливе літо і осінь. До того ж, наш соняшник ріс на полях, де до цього три роки росли лише бур’яни, отож земля була вкрай виснажена.

Собівартість зернових злетіла до небес!

— Яка, на вашу думку, буде ціна пшениці урожаю цього року?

— Навіть за найменшої рентабельності, зерно має коштувати близько 12 тисяч гривень за тонну (з урахуванням ПДВ). Торік продовольчу пшеницю ми продавали по 9500 гривень за тонну.

— З наведених вами цифр, виходить, що подорожчання хліба в магазинах — неминуче! Відкритим залишається лише питання: коли і на скільки подорожчає хліб?

- Зараз хлібина коштує в середньому 30 гривень. А тепер давайте порахуємо наші витрати. У поточному сезоні ми починали купувати оптом дизпаливо по 87 грн/літр. Рік тому ми купували пальне по 48 грн/літр. Добрива: аміачна селітра — 32 тис грн./т, карбамід — 42 тис грн./т. Зростають і витрати на оплату праці. Це також об’єктивна реальність: все всюди дорожчає. Причому, зараз все — пальне, добрива — нам рахують у валюті, курс якої постійно коливається. Продавці чомусь орієнтуються саме на євро. Хоча зерно ми продаємо за гривні.

Якщо порахувати у доларовому еквіваленті довоєнні ціни на нашу продукцію і порівняти з нинішніми, то по сьогоднішньому курсу це копійки.

— Чи дотує держава виробництво зернових культур?

— Обіцяють виплатити аграріям по тисячі гривень за гектар за ті збитки, які ми мали через неврожай у минулому році. Сподіваємося, що обіцянки трансформуються у реальні гривні.

— Чи розраховується ТОВ «Агрум 2020» з власниками паїв?

— У минулому році розрахувалися з усіма пайовиками. Навіть за умов неврожаю.

— Розрахунок відбувався живими грошима, чи зерном?

— Тільки грошима — переказували гроші на банківські карти наших пайовиків. Чимало людей евакуювалися, тож кому потрібне те зерно… Раніше, до війни, коли люди тримали у домашньому господарстві якусь живність, вони погоджувалися на розрахунок зерном. Тепер — тільки гроші.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми «Голоси України» / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. «Голоси України» / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.