Ніхто не знає, як живуть сьогодні мешканці трьох сіл біля Слов’янська, що відмовилися евакуюватися

Майже всі села Миколаївської міської громади розташовані у мальовничій місцевості. Особливо пишалися своїми домівками жителі сіл, що стоять на річці Сіверський Донець. Шикарні краєвиди, риболовля, пляжний відпочинок тощо приваблювали багатьох жителів навколишніх міст. Тому не дивно, що багато-хто з містян мріяв придбати хатинку чи клаптик землі (під дачу) у Пискунівці, Стародубівці.

А от центр старостинського округу — село Рай-Олександрівка — славилося не тільки своїми загальноосвітньою школою, дитсадком, лікарнею, наявністю газопостачання. На околицях села у 2011 році почало працювати побудоване з нуля сучасне сільськогосподарське підприємство — ТОВ «Рай-Олександрівський елеватор». Підприємство зі статутним фондом у 42 мільйона гривень обіцяло багато можливостей для місцевих фермерів і селян.

Все зруйнувала і перекреслила війна: через рік після повномасштабного вторгнення росіян в Україну, ТОВ «Рай-Олександрівський елеватор» було оголошено банкрутом. Державна реєстрація підприємства була припинена.

Пізніше виробничі і складські приміщення елеватора не раз страждали від ворожих обстрілів. В якому стані перебувають будівлі елеватора сьогодні, ніхто не знає.

Як ніхто не знає і те, як живуть (а фактично виживають) 16 жителів Рай-Олександрівки, які, попри умовляння місцевої влади, відмовилися від евакуації.

Як розповіла журналісту Карачуна староста Рай-Олександрівського округу Галина Білоусова, нині з ними немає жодного зв’язку. Останню інформацію про цих людей староста отримала від жителя Рай-Олександрівки, який після поранення якимось дивом зумів вийти на зв’язок.

Звісно, в селі відсутня електрика, газ, і взагалі немає нічого живого. Більшість будинків розбиті.

Востаннє волонтери приїздили в Рай-Олександрівку ще восени минулого року. Через місяць-другий навіть безстрашні волонтери вже не наважувалися відвідувати село.

А в січні 2026 року майже вся Миколаївська громада була офіційно включена до переліку територій, де ведуться активні бойові дії.

Після цього окремі сільські сміливці ще інколи приїздили до Миколаївки за гуманітарною допомогою, ліками тощо. Але з кожним місяцем ці «рейси між життям і смертю» ставали все більш небезпечними.

— Як же живуть сьогодні оті 16 жителів Рай-Олександрівки? , — запитую у старости. — Чим харчуються, як лікуються?

— Напевне, зробили якісь запаси продуктів. У погребах, може, є якась «закривачка», на подвір’ях — домашня живність. Хоча, настільки цих запасів вистачить — запитання. Картоплю цієї весни в селі навряд чи хтось садив, бо якщо село — фактична територія активних бойових дій, то яка вже там городина…

Схожа ситуація і в інших селах старостату. У Стародубівці нині живе одна людина, у Пискунівці — шість. Ці шість односельців зібралися разом і живуть на одному подвір’ї. Таким чином, підтримують і допомагають один одному.

Нещодавно відомий на Донеччині волонтер «Голландець» (Денис Христов) зумів евакуювати зі Стародубівки дідуся.

Жителі сіл, які вчасно евакуювалися, подають заяви на компенсацію за знищене житло. Після того, як з’явилася можливість дистанційного обстеження знищеного житла, жителі Рай-Олександрівки вже подали 107 заяв на компенсацію, Стародубівки — 23. Пискунівки — 18.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми «Голоси України» / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. «Голоси України» / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.