Як карають ухилянтів зараз та чи посилить правила новий закон: пояснення

Питання відповідальності за неявку військовозобов’язаних до ТЦК та СП гостро постало ще з початку повномасштабного вторгнення ворога, каже адвокат та провідний юрисконсульт компанії Nota Group Антон Маринич.

У коментарі РБК-Україна адвокат пояснив, яка відповідальність за неявку по повістках зараз і чи посиляться правила, якщо буде прийнято законопроект № 10 449.

Яка відповідальність за неявку по повістці діє зараз

Кабінет Міністрів України постановою № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів» уніфікував форму повістки, а також детально передбачив порядок дій при врученні роботодавцем повісток своїм працівникам, зауважує Антон Маринич.

«Ця Постанова є складовою частиною оборонного законодавства України і встановлює правила військового обліку не тільки для підприємств, установ, організацій, а і для громадян», — пояснює фахівець.

Незалежно від того, чи була вручена повістка чи ні, існують такі обов’язки:

1. Перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, а у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців — за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України.

2. Не змінювати місце проживання без дозволу ТЦК та СП.

3. Особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до ТЦК та СП.

4. Особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних.

5. Негайно повідомляти ТЦК та СП про втрату військово-облікового документу.

6. Звіряти не рідше одного разу на п’ять років власні персональні дані з обліковими даними у ТЦК та СП.

Якщо повістка була вручена, в такому випадку явка до ТЦК та СП є обов’язковою.

Оскільки правила військового обліку є складовою частиною оборонного законодавства, то і за їх порушення передбачена наступна відповідальність:

Адміністративна, тобто штраф у розмірі від 3400 до 5100 грн, що передбачений статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Застосовується частина 2 вказаної статті, оскільки воєнний стан є особливим періодом.

Кримінальна: позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, що передбачено статтею 336 Кримінального кодексу України «Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації».

«Здебільшого критерієм для розмежування адміністративної від кримінальної відповідальності є проходження військовозобов’язаним ВЛК», — додає юрист Nota Group.

Якщо військовозобов’язаний за результатами проходження ВЛК визнаний придатним до військової служби і вподальшому проігнорує мобілізаційне розпорядження (бойову повістку/повістку на відправку), тоді до нього може бути застосована кримінальна відповідальність.

Крім того, навіть без проходження ВЛК і систематичне ігнорування явки до ТЦК та СП за отриманими повістками, дає право військкомату звернутись до правоохоронних органів з метою внесення відомостей про кримінальне правопорушення. Форма такого Повідомлення передбачена Постановою КМУ № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів».

Що зміниться, якщо депутати проголосують за законопроект

Щодо Законопроекту № 10 449, то по суті відповідальність не змінюється, але пропонується розширити повноваження ТЦК та СП, каже Антон Маринич.

«Новелою проекту є можливість застосування ТЦК та СП до громадян «заходів впливу» через суд», — пояснює він.

Пропонується надати повноваження ТЦК звертатись до суду, щодо застосування таких заходів впливу:

1. тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за межі України;

2. тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами;

3. накладення арешту на кошти та інші цінності громадянина.

Такі заходи впливу застосовуватимуться за рішенням місцевих загальних судів як адміністративних судів, яким підсудні адміністративні справи за зверненням ТЦК.

«Ініціаторами законопроекту ігнорується той факт, що наразі у держави наявні достатні засоби для впливу на громадян у разі невиконання законних вимог представника органу державної влади, в тому числі ТЦК», — каже Антон Маринич.

Підсумовуючи, він зазначає, що це вже другий законопроект від Кабінету Міністрів України, але все-одно він містить ряд недоліків, колізій та неузгодженостей між нормами і потребує значного доопрацювання до другого читання.