Відновлення зруйнованого війною житла на Донеччині: згадаймо про толоку

25 жителів села Богородичне Краматорського району вже повернулися додому після кількох місяців поневірянь по чужих кутках.

Чому їх тягне в розбите село?

Для абсолютної більшості вимушених переселенців відповідь очевидна: вдома — краще! Навіть якщо дім зруйнований війною. Навіть коли не всюди ще можна ходити селом без ризику натрапити на снаряд, що не розірвався, або на розтяжку чи міну-пастку.

Жителі села повертаються попри те, що у Богородичному немає електрики, газу, не працює жоден об’єкт соціальної інфраструктури і жоден магазин. Немає навіть якихось середньострокових перспектив відновлення енергопостачання.

У багатьох місцях повалені стовпи електромережі. А з тих, що дивом вціліли, звисають обірвані дроти. Але перш ніж відремонтувати лінії електромереж, треба відновити електропідстанцію у селі Долина, яка під час боїв теж була зруйнована вщент.

Вдома і зруйновані стіни допомагають

І все одно жителі села повертаються до рідної домівки.

А як виживають?

— Садимо городи, потроху ладнаємо свої будинки, - розповідає журналісту Карачуна жителька села Галина Решетняк.

— У кількох місцях Богородичного досі стоять таблички «Обережно: міни!». Не боїтеся ходити селом? — питаю у Галини Решетняк.

— Стараємося ходити тільки по перевірених доріжках. А краще — по асфальту. Українські військові казали нам, що асфальтованими дорогами ходити безпечно. А щодо наших садиб… Кілька жителів села подавали заявки до місцевого підрозділу ДСНС, аби їхні сапери перевірили наші подвір’я на наявність мін. Піротехніки приїхали, подивилися і кажуть: у напівзруйнованих будинках (де є завали) — не працюємо, на городі — також.

Попри усі негаразди та невирішені проблеми, жителі села Богородичне налаштовані оптимістично. Щодня приходять до зруйнованого мосту через річку Сіверський Донець, аби отримати гарячі обіди — їх готує і доставляє в село одна з міжнародних благодійних організацій, що розгорнула свою діяльність у сусідньому Святогірську.

Як розповідали журналісту Карачуна жителі села, керівництво Святогірської міської військової адміністрації пообіцяло селянам надати будівельні матеріали — шифер і дошки. Вони знадобляться при ремонтах дахів частково зруйнованих будинків.

У селі є кілька таких — під час бойових дій пошкоджено дахи, а от стіни дивом вціліли. Саме такі будинки жителі села і хочуть ремонтувати у першу чергу.

Цікавий досвід відновлення зруйнованого війною житла за традиціями української толоки, який можна використовувати і жителям Богородичного, журналіст Карачуна спостерігав у передмісті Чернігова — селі Новоселівка.

Якщо можеш допомогти — допомагай!

У серпні минулого року в Чернігові почала працювати громадська організація «Об’єднання добровольців „Бо можемо!“. Це волонтерська ініціатива, яка об’єднує небайдужих — вони допомагають відновлювати зруйновані війною будинки жителів Чернігівщини. За рік, що минув, волонтери цієї громадської організації відновили близько ста приватних будинків.

Кілька будівельних об’єктів волонтери взяли під свою опіку в селі Новоселівка, яке торік сильно постраждало від обстрілів окупантів.

Зруйнованих будинків — частково або повністю — у Новоселівці багато. У березні 2022 року, під час облоги Чернігова, росіяни регулярно накривали її з артилерії. Вони обстрілювали село з такою жорстокістю, що вцілілими залишилися усього кілька житлових будинків.

Волонтери «Бо можемо!» працюють як традиційна будівельна бригада: кожен робить те, що уміє. Хтось мурує стіни, хтось замішує будівельний розчин, робить бетонну стяжку тощо. Гуртом хіба що розбирають завали або розвантажують будівельні матеріали.

Але є одна суттєва відмінність: усі працюють як волонтери. Тобто безплатно.

Знаючи, скільки коштують сьогодні послуги ремонтно-будівельних бригад, спочатку не віриться, що люди у свій вільний час, після основної роботи, приходять на будівництво, аби відновити житло зовсім чужим людям. Але після спілкування з активістами «Бо можемо!» приходить розуміння, що війна таки змінила чимало наших звичок і уявлень про головні цінності життя.

Основний принцип роботи волонтерів-будівельників простий: якщо можеш комусь допомогти — допомагай!

І допомагають: відновлюють напівзруйновані будинки або з нуля будують нові. Кому? Самотнім літнім людям, молодим мамам, чиї чоловіки воюють на фронті тощо. Тобто тим, хто не спроможний самотужки відновити своє житло.

Звичайно, таких людей на Чернігівщині багато. Допомогти усім волонтери не в змозі. Тому й визначили вищезгадані пріоритети.

А звідки гроші на будматеріали?

В Новоселівці журналіст Карачуна побував на будівельному об’єкті, де волонтери зводять — з нуля — житловий будинок.

Поряд з ним — залишки зруйнованого обстрілами будинку господарів.

На цей час уже повністю зведені стіни. Матеріал — сучасний, енергозберігаючий: газоблоки. На черзі — монтаж конструкцій даху. Частина будівельних матеріалів для даху також вже завезена.

Господарка будинку Ніна Василівна Вінник розповіла про те, що відбувалося у Новоселівці весною 2022 року, а також як живеться їй сьогодні у підвальному приміщенні. Не солодко живеться, звичайно.

Не треба бути будівельником, щоб зробити висновок: у цей об’єкт уже вкладено близько 150 тисяч гривень. І це тільки вартість будматеріалів!

Звідкіля гроші?

За словами керівника ГО «Об’єднання волонтерів „Бо можемо!“ Андрія Галюги, організації такого формату фінансуються щонайменше з трьох джерел:

— добровільні пожертви людей, тобто приватні благодійники;

— кошти міжнародних фондів, грантові гроші;

— давальницькі будматеріали: хто що дасть, з того і будують.

Наприклад, одна з будівельних компаній Чернігова виділила бетон для заливки фундаменту цього будинку.

— Через соціальні мережі розповідаємо жителям міста про діяльність організації «Бо можемо!» та її нагальні потреби, запрошуємо наших земляків долучатися до виконання будівельних робіт. Люди відгукуються, переказують, хто скільки може. Буває, що на рахунок організації хтось перекидає усього сто гривень. І це теж нормально. Значить людина вирішила замість випити кави допомогти іншій людині. Війна зробила усіх нас більш людяними, — доповнює свою розповідь про фінансовий бік справи Андрій Галюга.

Забуте слово — толока

Будують іншим — будують собі. Це ще один напрям діяльності цієї волонтерської організації. Волонтери активно використовують і таку дещо призабуту форму колективної праці як толока: гуртом відновлюють і будують житло — своє і тих, хто працює поряд.

Саме так — усім дружнім волонтерським колективом, зводили будиночок для активного волонтера-будівельника Олексія Домченка.

Його будинок під час облоги Чернігова було розбито вщент. Вцілів лише фундамент гаража. На ньому і побудували гуртом щось на зразок флігеля.

У цьому будиночку ще треба виконати оздоблювальні роботи. Але Олексій задоволений: його родина зимуватиме у власному житлі!

Досвід, вартий наслідування

Чи підходить жителям села Богородичне досвід відновлення житла чернігівчан?

А чому б ні?! В усякому разі варто спробувати.

А створювати подібну громадську організацію чи просто — об’єднати зусилля та гуртом відновлювати житло — вирішувати самим жителям Богородичного.

Є, звичайно, альтернатива: чекати закінчення війни, і тоді, може, якісь міжнародні благодійники займуться комплексним відновленням села. Або скористатися пропозицією керівництва Святогірської міської військової адміністрації, яка, за словами жителів села, обіцяє тимчасово розмістити безхатьків Богородичного у Святогірську.

Але є й інший варіант: потурбуватися про себе самим!

Вибирайте.