Громадські організації: як реально допомагати людям, а не просто освоювати бюджети донорів

Громадська організація «Закарпатська асоціація місцевого розвитку» в селі Нижнє Селище Хустського району працює з 1997 (!) року. Отож її нинішні активісти — вже друга кадрова генерація цієї ГО. Це добре видно, зокрема, на прикладі родини Пригар: заснував організацію Петро Пригара (він і сьогодні є її керівником), а нині тут працює активна волонтерка Інна — його донька.

У період становлення організації, місцеві активісти більше займалися традиційними для більшості Гео́шок гуманітарними питаннями: підтримкою різних культурних, освітніх ініціатив, питаннями місцевого розвитку тощо. При цьому, звичайно, намагалися активно залучати кошти європейських донорів.

Як їм це вдавалося? Звісно, такою інформацією ніхто не поспішає ділитися. Але деякі припущення зробити можна.

Приміром, серед власників ГО «Закарпатська асоціація місцевого розвитку» значиться громадянин Франції Дель Соль Орест. Напевне, цей факт також якось впливає на потенційних донорів.

Наскільки успішною була робота цієї громадської організації за чверть століття? Напевне, були різні періоди успішності. Але історія про це замовчує.

Більш красномовною є офіційна інформація. Зокрема, такий факт: станом на 2022 рік вартість активів ГО «Закарпаться асоціація місцевого розвитку» дорівнювала 2 995 400 гривень! За цей же рік виторг організації становив 367 500 гривень.

Приймали переселенців з перших днів війни

Коли почалася повномасштабна війна, активісти ГО «Закарпатська асоціація місцевого розвитку» переорієнтувалися на соціальний напрям роботи. Основні зусилля спрямували на допомогу людям, які рятувалися від війни.

Допомагали евакуюватися, розміщували людей в місцевих закладах освіти. А ще — організували роботу соціальної їдальні, в якій безкоштовно двічі на день годували вимушених переселенців.

— Не можна було без болю дивитися на людей, яких привезли до нас із зони бойових дій, — розповідає Петро Пригара. — Вони тиждень не могли хліба — звичайного хліба — наїстися!

До речі, соціальна їдальня для вимушених переселенців працювала тут майже рік!

Переселенців, яких привозили до села, розміщували у місцевій школі та дитячому садочку. Винаймати житло у місцевих було практично не можливо. По-перше, в селі немає вільного впорядкованого житла. По-друге, за словами самих переселенців, у закарпатських селах відсутні традиції здавання житла в оренду. Продаж — будь ласка: 25 тисяч доларів — і маєш власний сільський будинок. Але хіба ж мають переселенці такі гроші?

Шелтер — житло тимчасове, але впорядковане

Активісти громадської організації знали про ці реалії, і добре розуміли, що жити у шкільному спортзалі можна лише кілька місяців. До того ж наближався навчальний рік, і навіть шкільний спортзал чи дитсадок уже не міг вирішити житлову проблему вимушених переселенців.

Так виникла ідея створити для ВПО хоч і тимчасове, але впорядковане житло з усіма побутовими зручностями.

Почали шукати підходяще приміщення, яке можна переобладнати під сільський шелтер (місце, де тимчасово проживають люди, які постраждали від воєнних дій, домашнього насильства), та донорів, які б профінансували реалізацію цієї ідеї.

Невдовзі знайшли і приміщення (будівлю колишньої контори місцевого колгоспу), і благодійників.

Перший поверх будівлі перебував на той час у приватній власності. З ним і домовилися про купівлю.

— Швидко знайшли гроші, аби купити приміщення та переобладнати його під шелтер на тридцять ліжко-місць, — розповідає Інна Пригара. — І уже 1 грудня минулого року ми поселили сюди перших переселенців. Звичайно, це стало можливим за фінансової підтримки ряду європейських благодійників.

В цей шелтер поселяють людей виключно з прифронтових або окупованих територій. Термін перебування — шість місяців. Але це не означає, що потім людей виселяють. Просто за цей час волонтери намагаються допомогти людям адаптуватися на новому місці, соціалізуватися, знайти житло і роботу.

Але не всі родини до цього готові. Тому у шелтері є чимало людей, яким подовжено термін перебування.

Зараз у шелтері проживають переселенці з Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської областей. Проживання повністю безкоштовне. Навіть за комунальні послуги платити не треба. Побутові умови у шелтері, як переконався журналіст Карачуна, цілком пристойні: є усі зручності, цілодобова гаряча вода. Тут по-домашньому затишно. Сімейні люди живуть в окремих кімнатах.

А обіди зазвичай готують гуртом, як у великій родині.

На статутну діяльність — власні гроші

Головна відмінність ГО «Закарпатська асоціація місцевого розвитку» від багатьох інших Гео́шок полягає в тому, що вона не тільки за призначенням витрачає гроші європейських донорів, а й самостійно веде підприємницьку діяльність. Звісно, закон не дозволяє громадським організаціям мати прибуток, але не забороняє займатися комерцією та створювати робочі місця.

У ГО «Закарпатська асоціація місцевого розвитку» кілька напрямів такої діяльності. Найбільш вагомий — власна млинарня.

Торік придбали у Франції сучасний млин вартістю 12 тисяч євро. Встановили його у невеличкому приміщенні, знайшли у шелтері людину (переселенець Артем з Сєверодонецька), якого навчили нехитрим обов’язкам мірошника, і пішла робота.

Щоправда, продуктивність млина невеличка (15-16 кілограмів борошна за годину роботи), але поки що вистачає і цього. В хід іде зерно пшениці, ячменю, кукурудзи тощо.

Інший напрям комерційної діяльності — теплиці. Їх поки що лише дві, встановили теплиці тільки у червні. Але перші врожаї огірків, кабачків та помідорів уже зібрані.

Задоволений роботою у теплиці й інший мешканець сільського шелтера — Сергій з Харкова. Є сталий заробіток (17 тисяч гривень на місяць), є безкоштовне житло для його родини. Син ходить у сільську школу. «Це зовсім не те, що навчатися он-лайн. Бо дистанційно, це таке собі — умовне — навчання», — вважає Сергій.

Вирощені овочі охоче купує один з місцевих ресторанів.

У найближчих комерційних планах цієї громадської організації — відкрити консервний цех. Зараз саме опрацьовують цю ідею на практиці.

Може комусь знадобиться. Заявка на проживання у тимчасовому прихистку «Селиський шелтер»