Як у Святогірській лаврі «поміняли владу»

Офіційна інформація: 25 вересня 2023 року на засіданні Священного Синоду УПЦ було ухвалено рішення про підпорядкування Свято-Успенської Святогірської лаври Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України у статусі ставропігійного монастиря. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Преосвященний митрополит Святогірський Арсеній, якого призначено вікарієм Київської Митрополії, і надалі залишатиметься намісником Святогірської лаври.

Отже, офіційний церковний статус Арсенія, начебто, підвищено: раніше він був вікарієм Горлівської єпархії. Тепер митрополит Арсеній — вікарій Київської Митрополії.

Зазначимо, що нині в Українській Православній церкві (УПЦ) є 22 вікарія. Їх статус — заступники або помічники Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Серед цих 22 вікаріїв лише 4 митрополита. Решта мають нижчий сан: архієпископи, єпископи.

Але головний сенс ухваленого 25 вересня Священним Синодом УПЦ рішення — в іншому: у підпорядкуванні Святогірської лаври. Тепер лавра напряму підпорядкована Онуфрію — Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України.

Довідково: ставропігійний монастир не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади.

Таким чином, закінчився багаторічний період одноосібної влади Арсенія у Святогірській лаврі, який тривав від січня 1995 року, коли Арсеній (тоді ще у сані ігумена) був призначений на посаду намісника лаври.

Офіційно Арсеній залишається намісником Святогірської лаври, але «головним керуючим» в ній тепер є Онуфрій.

Нагадаємо, що напередодні засідання Священного Синоду УПЦ — 23-24 вересня — у Святогірській лаврі відбувалися масові релігійні заходи: молебні вірян з нагоди святкування Собору Святогірських Святих. В них взяли участь велика кількість паломників.

Учасників цих молебень могло бути набагато більше, якби до лаври в ці дні пустили усіх охочих. Але на під’їзді до Святогірська частину паломників «пригальмувала» поліція. За неофіційною інформацією, на блокпосту тоді зібралося близько трьох сотень віруючих.

Аргументи поліції такі: велике скупчення людей несе реальну загрозу їх життю, адже близькість лінії фронту дозволяє ворогу обстрілювати територію Святогірська. Отож, причина — питання безпеки людей.

Арсеній, коментуючи ці події, обурювався: мовляв, хасидів в Умань пустили, а чим гірші паломники Святогірської лаври?! І закликав віруючих залишати свої відгуки з цього приводу у соціальних мережах.

Таким чином, Арсеній побачив у цих подіях політику. В усякому разі, так виглядають його публічні коментарі.

Напевне, у керівництві УПЦ вважали такі висновки намісника Святогірської лаври явним перегином у даній воєнній ситуації. Можливо, ці висновки і стали «останньою краплею»…

Аби краще зрозуміти природу подібних висловлювань Арсенія, треба ознайомитися з його біографією:

Митрополит Святогірський Арсеній, вікарій Київської Митрополії, народився 21 червня 1968 року в селищі Поросозеро Суоярвського району Карельської АРСР у сім’ї залізничника.

1969 року разом з батьками переїхав у село Лиски Лискинського району Воронезької області.

У 1985 році, після закінчення середньої школи вступив до Воронезького сільськогосподарського інституту на агрономічний факультет.

З червня 1986 року до травня 1988 року проходив службу в армії в Горьківській області. У цей же час відвідував храм на честь Казанської ікони Божої Матері в місті Гороховниця.

Після закінчення служби забрав документи з інституту і з жовтня 1988 року по липень 1989 року був читцем кафедрального собору на честь Покрова Божої Матері (м. Воронеж).

У серпні 1989 року вступив до Московської духовної семінарії, в якій навчався до 1992 року.

12 липня 1992 року, після закінчення семінарії, був рукоположений єпископом Донецьким і Слов’янським Аліпієм (нині архієпископ Краснолиманський, вікарій Донецької єпархії) у сан диякона для служіння в Петропавлівському храмі м. Червоний Лиман Донецької області.

25 липня 1992 року в Свято-Миколаївському храмі міста Ясинувата Донецької області був рукоположений у сан ієрея.

21 серпня 1992 року, у день пам’яті преподобних Зосими й Саватія Соловецьких, у храмі в ім’я святителя Василія Великого села Никільське Волноваського району був пострижений єпископом Аліпієм у мантію з ім’ям Арсеній на честь преподобного Арсенія Великого. Того ж дня отримав призначення на парафіяльне служіння при храмі святих апостолів Петра й Павла в місто Червоний Лиман Донецької області.

6 травня 1993 року указом єпископа Іполита ієромонах Арсеній (Яковенко) був переведений до братії нововідкритого Свято-Успенського Святогірського монастиря й призначений на посаду благочинного обителі.

20 січня 1995 року, з благословлення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (+2014), призначений намісником Святогірського монастиря з возведенням у сан ігумена й врученням жезла. Того ж року до свята святого Великодня возведений у сан архімандрита.

10 листопада 2005 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви був обраний єпископом Святогірським і призначений вікарієм Горлівської єпархії, намісником Свято-Успенської Святогірської Лаври.

5 грудня 2005 року в Успенському соборі Свято-Успенської Святогірської Лаври відбулася архієрейська хіротонія архімандрита Арсенія в єпископа Святогірського, вікарія Горлівської єпархії.

19 грудня 2010 року возведений у сан архієпископа.

17 серпня 2015 року возведений в сан митрополита.