Різна Галичина: чому чимало українців обирають для життя провінційний Івано-Франківськ, а не столичний Львів

Загальновідомо: в Україні кожен регіон привабливий для життя, туризму, ведення бізнесу. Люди, клімат, географія, культура, історичні пам’ятки — усім можна захоплюватися.

Але, як журналіст, я стараюся бути об’єктивним, іноді навіть занадто прискіпливим, тому позитивні враження туриста частіше лишаю «поза кадром». Саме так налаштовував себе і під час недавнього перебування в Івано-Франківську.

До Європи все ближче!

Я не був тут двадцять років. За цей час місто змінилося невпізнанно! В який бік ці зміни?

Без перебільшення: Івано-Франківськ став набагато красивішим і більш європейським містом, ніж два десятиліття тому. Шикарні комфортні новобудови, розвинений малий і середній бізнес, невловимий галичанський дух, яким просякнуті люди, будинки, вулиці історичного центру міста…

Звісно, ця європейськість «не впала з неба» нащадкам Івана Франка. Вони самі будують тут Європу.

Буваючи в різних регіонах, я завжди звертаю увагу на афіші. Вони є хорошим індикатором культурних уподобань місцевих жителів: якщо бачу анонси виступів солідних мистецьких колективів, значить (роблю висновок) з художнім смаком у містян все гаразд. Адже попит, як відомо, породжує пропозицію.

Афіша в Івано-Франківську — показова:

Як і у будь-якому галичанському місті, тут безліч кав’ярень і кафе. Не таких креативних, як, скажімо, у Львові, але з не менш смачною кухнею. Популярне кафе «Десяточка», наприклад.

Але є й інші кафе, які теж приємно вражають творчим підходом до свого іміджу та бізнесу.

Чому місто приростає населенням

Офіційний факт: починаючи з 2012 року, Івано-Франківськ є містом, де щороку спостерігається приріст населення. У різні роки він різний, але завжди (принаймні так було до великої російсько-української війни) це природний приріст населення. Тобто — за рахунок народжуваності.

Звісно, війна негативно позначилася на демографії міста. За словами міського голови Руслана Марцінківа, нині захищають Україну 12,5 тисяч жителів міста. Це приблизно п’ять відсотків жителів Івано-Франківська.

Демографічну ситуацію, що погіршилася, дещо поправляють вимушені переселенці.

У квітні 2022 року Івано-Франківськ прийняв близько 90 тисяч ВПО. Станом на зараз тут зареєстровано близько 40 тисяч ВПО.

— Але за нашими даними, нині у нашій громаді живуть 22-23 тисяч вимушених переселенців, — розповідає Руслан Марцінків. — Ми провели опитування серед наших ВПО, і виявилося, що 40 відсотків переселенців після закінчення війни планують залишитися жити в Івано-Франківську».

У таких результатах опитування ВПО немає нічого дивного. Багато хто з переселенців вже встиг оцінити переваги цього регіону України. Важливе значення має й людяне ставлення до ВПО з боку місцевої влади. Приміром, в Івано-Франківську облаштовано сім впорядкованих притулків для тимчасового проживання ВПО. Крім цього невдовзі має розпочатися будівництво соціального житла для 600 сімей вимушених переселенців.

Створено умови й для роботи релокованих підприємств (станом на сьогодні, на території громади працюють 79 таких підприємств).

А от природний приріст населення Івано-Франківська місцева влада вирішила стимулювати гривнею: нещодавно Руслан Марцінків оголосив про старт програми, яка передбачає одноразову виплату породіллям у розмірі 20 тисяч гривень.

Чим Франківськ краще за Львів

Івано-Франківськ активно забудовується. Нині по місту — десятки будівельних майданчиків.

Але війна відчутно загальмувала попит: знайти покупців непросто навіть за умов, що ціни на квадратний метр — просто казкові. Ну, де ще ви знайдете в такому привабливому регіоні України подібні ціни на житло: квадратний метр у новобудові в центральній частині міста коштує 850 доларів?! Але покупці в черзі не стоять — війна і подальша невизначеність відлякує потенційних інвесторів.

І при цьому, приміром, у Львові житло у новобудові такого рівня комфорту і місця розташування буде коштувати втричі дорожче!

— Я переїхала до Івано-Франківська зі Львова. Тут і житло незрівнянно дешевше, і можливості для кар’єри більш реальні, адже немає львівської конкуренції на ринку праці, — розповіла «за кавою» журналісту Карачуна одна зі співробітниць міськради.

— І Буковель «під боком», — підказую.

— Так, півтори години їзди — і ви у Буковелі. Ми інколи їздимо туди з друзями. Але — тільки погуляти. Бо ціни на проживання у тамтешніх готелях іноді зависокі!

Хороші транспортні розв’язки — ще одна перевага Івано-Франківська перед більшістю міст західних областей України.

Хоча віддаленість від європейських кордонів (найближчий від Івано-Франківська — 180 км — кордон з Румунією) — це суттєвий мінус для бізнесу та інвестицій. Почасти саме з цієї причини в регіоні «не прижився» великий бізнес.

Зовсім інша річ — Львівщина, Буковина, Закарпаття, де Європа — «через паркан»!

… І чудові локації для відпочинку

Івано-Франківськ славиться своїми чудовими локаціями для відпочинку містян. Це, передусім, мікрорайон «Озеро», де є чудова прогулянкова зона.

До неї примикає красивий парк імені Т. Шевченка, стадіон. І, звісно, саме озеро. Місцеві кажуть, що воно штучне, і що купаються тут тільки відчайдухи.

Не знаю щодо купання, але тут, дійсно, дуже красиво. Поряд, на березі озера, розташований будинок-красень — житловий комплекс «Парус».

Щоправда, вартість квадратних метрів в ньому — не нижче за столичну.

Місто-красень з невмитим обличчям

За кілька днів до мого приїзду в Івано-Франківськ, тут випав сніг. Товстий пухнастий шар снігу на кілька днів став природною прикрасою для вулиць і будинків. І водночас — проблемою для містян.

Не знаю, як працювали у ці дні тамтешні комунальники у передмісті, але тротуари у центральній частині Івано-Франківська нагадували суцільне брудне сніжне місиво. Ходити по таким тротуарам було незручно і небезпечно.

Ці фото я зробив буквально в сотні метрах від будинку міської ради.

— У нас таке буває. Місцева влада, мабуть, думає, мовляв, навіщо витрачатися на прибирання снігу? Він же скоро розтане…», — такий коментар чув від місцевих колег.

Під час спілкування з міським головою я звернув увагу пана Руслана на це неподобство. До честі мера, він таки визнав ці «косяки» місцевої влади.