- Категорія
- Статті
- Дата публікації
- Кількість переглядів
- 599
Переселенка з Херсонщини пече хліб, який можна їсти й без сала
Чимало вимушених переселенців після переїзду на нові місця тимчасового проживання інтегрувалися у нові громади. Хтось врешті-решт знайшов роботу, хтось відкрив власний бізнес. Звісно, йдеться передусім про економічно активних українців, які вже «пустили коріння» на новому місці. З однією такою вимушеною переселенкою — колишньою жителькою міста Каховка Катериною Калюжною — журналіст Карачуна познайомився у Львові, де вона працює у домашній крафтовій пекарні
Від п’янких пахощів хліба, який пекарі щойно дістали з печі, можна було захлинутися слиною. Миттєво розігрався такий апетит, ніби цього дня я проспав сніданок.
А пекарі все продовжували зваблювати нас своїм товаром: крафтовим хлібом, тістечками, тортами, печивом, які красувалися на вітрині. Усі вироби виглядали апетитно, привабливо, красиво.
Аж ось пекарка дістала з печі круасани і…
Ні, терпіти таке знущання було вже не сила: «Давайте, нарешті, почнемо дегустацію!», — кричав мій шлунок.
Але дегустацію довелося на якийсь час відкласти: господарям було що розказати журналістам. Отож ми з задоволенням почали знайомитися з авторами цієї смакоти — львів’янкою Василиною Веселовською (на фото зліва) та «новою львів’янкою» Катериною Калюжною.
І тут відбулося ще одне відкриття: пекарі виявилися настільки цікавими співрозмовниками, що дуже скоро я забув про обіцяну нам дегустацію. З задоволенням слухав розповідь про те, як вимушена переселенка з міста Каховка, фахова юристка та вчителька англійської мови Катерина Калюжна, втретє поміняла професію: «перекваліфікувалася» на пекаря.
Як хобі стало ремеслом
Розповідає Катерина Калюжна:
— Пекар — це для мене не професія, а швидше ремесло. Я почала захоплюватися ним (опановувати усі тонкощі цього ремесла) ще у 2008 році. Завжди хотіла пекти хліб. Особливо цікавили мене рецептури заквасок. На Херсонщині здавна люди пекли хліб на заквасці (хмельовій опарі). Адже хліб, що був випечений за такою технологією приготування тіста, є корисним для здоров’я.
Через якийсь час у мене вже було багато різних заквасок. Почала знайомитися і спілкуватися он-лайн з крафтовими пекарями, вчилася у них цьому ремеслу, вивчала досвід роботи локальних пекарень — спочатку заочно, а пізніше і під час особистих зустрічей з пекарями. В інтернеті у нас утворилося своєрідне пекарське комьюніті. Там, в Інстаграмі, я і познайомилася з Василиною Веселовською, з якою тепер разом працюємо у домашній пекарні.
Крафтовий бізнес обіцяє хороші перспективи
Спочатку пекти хліб на заквасці було хобі Катерини. Тепер воно стало ремеслом, яке годує: покупців — крафтовим хлібом та іншими виробами, родину пані Катерини — доходами від продажу продукції.
За словами господарки пекарні Василини Веселовської, реалізація продукції йде успішно. Її регулярно закуповують кілька львівських кафе. Є також постійні бізнес клієнти. Номенклатура продукції, за словами пані Василини, налічує не менше сотні одиниць! Хліб також часто придбавають жителі багатоквартирного будинку, в якому розташована домашня пекарня.
— Яка рентабельність цього бізнесу? , — запитую у Василини Веселовської, фахової економістки.
— Наша домашня пекарня — це невеличкий крафтовий бізнес, і я поки що не буду озвучувати якісь конкретні цифри. Ми ще розвиваємося. Нещодавно отримали від держави грант на розвиток бізнесу. За ці кошти (250 тисяч гривень) придбали сучасне технологічне обладнання. За добу ми зазвичай виготовляємо близько 60 кілограмів тіста і, відповідно, продукції, яку продаємо.
А ще заробляємо на майстер-класах, які проводимо для усіх бажаючих.
— Яка продукція користується більшим попитом — хліб чи тістечка?
— Тістечка завжди будуть у моді. Людям іноді треба трошки знизити кортизол, аби вгамувати якісь негативні емоції. Люди полюбляють солодощі. Навіть дорослі! Але ми завжди наголошуємо: наша ідея — пекти хліб. Ми не кондитерський цех, не цукерня.
— Не думали про те, аби придбати франшизу? «Сімейної пекарні», наприклад.
— Боже збав!
— Чому так? Багато бізнесів саме у цьому напрямку розвиваються!
— Я фанатка крафти. Полюбляю ексклюзив.
З окупації вивозила й закваски
Розповідає Катерина Калюжна:
— Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну застало мене у Каховці. На початку лютого 2022 року ми розуміли, до чого все йде, і були морально майже готові до війни. Але ніхто не думав, що ворог так швидко і легко зайде на Херсонщину. Каховка була окупована у перші години війни. Для мене це були найстрашніші години й дні мого життя.
На початку квітня 2022 року нам вдалося виїхали з Каховки. Їхали на власному бусі. З нами виїжджали ще дві сім’ї. Серед речей першої необхідності була і моя закваска, яку шкода було залишати в окупації (їй на той час було чотири роки!).
Ми їхали у довжелезному каравані автомобілів — через Херсон, Снігурівку. Бачили багато розбитої воєнної техніки. На блокпостах росіяни роздягали чоловіків — шукали патріотичні татуювання. Полегшено ми зітхнули лише тоді, коли в’їхали на контрольовану Україною територію.
Дві доби були в дорозі. Коли приїхали до родичів на Тернопільщину, я одразу поставила свою закваску у холодильник. На щастя, у довгій дорозі моя закваска збереглася. І я почала її «підгодовувати». Зараз ця закваска теж «працює» у нашій пекарні.
Знання і навички знадобилися у Львові
Коли стало зрозуміло, що війна — це біда надовго, а не на «три тижні», як розповідав тоді Олексій Арестович, родина переїхала до Львова. І майже одразу зателефонувала Василині. «Давай зустрінемося, поговоримо», — радо відгукнулася онлайн-подруга.
— На зустріч я поїхала з банкою закваски, яку після розмови залишила в домашній пекарні Василини. Адже вона запропонувала мені працювати разом. Звісно, я з задоволенням прийняла цю пропозицію, — розповідає Катерина. — І жодного разу не пошкодувала про це. Єдине проблемне питання — житлове. У Львові, як відомо, високі ціни на оренду житла. Я плачу за однокімнатну квартиру 9 тисяч гривень, плюс комуналка. І це, зауважте, не у центральній частині міста. І мені ще, вважаю, пощастило знайти пристойне житло за таку ціну.
Хороше дешевим не буває!
За кілька хвилин до того, як ми з колегами почали дегустацію цієї смакоти, я попросив, аби колега сфотографувала мене з листом вишуканих круасанів, які за кілька хвилин до цього «виїхали» з печі.
Єдине, що здатне було дещо зіпсувати апетит, так це ціни на продукцію домашньої пекарні. Приміром, круасани тут коштують від 60 до 70 гривень за штуку — залежно від начинки. Кілограм хліба — від 130 гривень. Торт — 650 грн./кг., булочки — від 60 грн./шт.
А потім я згадав відомий вислів: дешеве хорошим не буває. І погодився з Василиною Веселовською, що якість продукції їх домашньої пекарні цілком відповідає цінам.