Яким може бути житло для вимушених переселенців

У перші тижні й місяці великої російсько-української війни, потік вимушених переселенців перевищував можливості розселення у гуртожитках, готелях тощо. Тому нерідко людей тимчасово поселяли у спортивних залах, дитсадках.

Інколи це «тимчасово» тривало місяцями. А далі внутрішньо переміщені особи (ВПО) або самостійно орендували житло, або місцева влада знаходила для них якісь більш прийнятні варіанти тимчасового житла. Здебільшого це соціальні гуртожитки або модульні містечка.

Але є й інший — успішніший — досвід вирішення житлової проблеми внутрішньо переміщених осіб. Про нього журналіст Карачуна дізнався під час перебування у двох громадах Тернопільської області.

Родинам ВПО — окремі впорядковані будинки

У Копичинецькій громаді проживає близько 850 ВПО. Цифра коливається: хтось виїздить, хтось прибуває. Спочатку місцева влада розселяла вимушених переселенців у дитсадок (там проживали 160 ВПО) і навіть у будинок для парафіян. Частина вимушених переселенців винаймали житло самостійно.

Керівництво громади вивчало також український досвід будівництва модульних містечок. Аля цю модель тимчасового житла для ВПО відхилили. За словами міського голови Богдана Келічавого, модульні містечка для ВПО — найгірший варіант розміщення вимушених переселенців, який гальмує процес їх інтеграції у нові громади. Бо «люди там живуть, немов у власній бульбашці».

Тому у травні 2023 року у Копичинецькій громаді започаткували унікальний проект «Житло для ВПО», який згодом реалізували за кошти міжнародних донорів.

За задумом, вимушені переселенці отримають хоч і тимчасове, але окреме впорядковане житло — водночас їм створять умови для успішної інтеграції у громаду.

Особливість Копичинецької міської громади — наявність чималої кількості вільних одноповерхових приватних будинків. У них тривалий час ніхто не проживає. Причини різні: хтось виїхав до Тернополя, хтось працює за кордоном тощо. До того ж це житло, яке, як правило, потребує ремонту і навіть певної реконструкції. Адже, приміром, відсутність водопостачання і водовідведення, туалет у дворі — ці «зручності позавчорашнього дня» вже не влаштовують містян.

Місцева влада нарахувала на території громади близько 400 таких покинутих будинків, а також кілька квартир. Знайшли і частину їх власників. Влада запропонувала таке рішення: громада робить капремонт цього житла, а власники погоджуються на річну безкоштовну оренду його вимушеними переселенцями. Умови фіксували в договорі.

Відповідно до укладеного договору, власник житла брав на себе зобов’язання надати безкоштовно це житло вимушеним переселенцям терміном на один рік.

По завершенню терміну дії договору, ВПО мають самостійно вирішувати питання подальшої оренди з власниками житла. Дехто укладає нові договори оренди (але вже за гроші), хтось домовляється про купівлю відремонтованого будинку. Але є й такі власники, які кажуть: «У такому будинку я і сам (сама) з задоволенням житиму…».

Фінансування проекту «Житло для ВПО» відбувалося за кошти двох міжнародних донорів. Причому, одним з них є благодійний фонд американського актора Шона Пенна, який інвестував у цей проект 110 тисяч доларів США.

На сьогодні відремонтовано 30 будинків. У них проживають 130 внутрішньо переміщених осіб, які оплачують лише комунальні послуги.

— Ми помітили, що коли вимушені переселенці живуть у приватних будинках, вони спілкуються з сусідами, з більшим бажанням беруть участь у різних культурних заходах. Тобто наші ВПО стають соціально активними людьми, і легше та швидше інтегруються у громаду, — розповідає Богдан Келічавий.

За його словами, наступний етап проекту «Житло для ВПО» залежатиме від того, чи вдасться знайти нових фінансових донорів, а також від умов співпраці з ними.

Родинам ВПО — окремі квартири

Ще один цікавий успішний досвід забезпечення житлом вимушених переселенців журналіст Карачуна бачив у місті Чортків. Тут за кошти міжнародних донорів було реконструйовано будівлю гуртожитку Чортківської гімназії № 3 (вул. Євгена Коновальця, 13-А). Після реконструкції гуртожиток перетворився на повноцінний соціально-житловий комплекс з майже півсотнею впорядкованих квартир, який отримав назву «Чортків єднає».

Реконструкцію житлової будівлі для ВПО профінансував Європейський Союз. А виконала її Чортківська міська рада — у рамках програми «Підтримка ЄС для задоволення нагальних житлових проблем внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні».

У будівлі колишнього гуртожитку виконали повну термомодернізацію, замінили дах, усі двері та вікна, змонтували нову систему опалення, збудували сучасне укриття, виконали повний ремонт житлових приміщень, придбали нові меблі, сантехніку, побутову техніку тощо.

Витрати на реалізацію проекту становили близько двох мільйонів євро.

Результат — 44 впорядковані квартири. 39 з них — smart-квартири для родин ВПО. Є також чотири кімнати для людей з інвалідністю, і одна — загального типу.

Впорядковане житло у травні цього року отримали понад 40 родин внутрішньо переміщених осіб. Більшість мешканців будинку — жителі прифронтових міст і сіл сходу та півдня України. Про географію ВПО красномовно розповідає встановлене у холі першого поверху панно з назвами цих міст.

Першими новоселами smart-квартир стали ВПО соціально вразливої категорії: одинокі матері з дітьми, люди з інвалідністю, родини, які втратили на війні своїх рідних, або чиї рідні воюють на фронті.

Мешканці будинку оплачують лише вартість комунальних послуг: у кожній квартирі встановлено лічильники на електроенергію та воду.

Господарі квартир запрошували журналіста Карачуна завітати до них у гості, охоче показували свої нові помешкання.

Як бачимо, це повноцінні квартири-студії площею 20-30 кв.м, де є все необхідне для проживання. До речі, меблі та побутова техніка «входять до комплекту» квартир.

Сучасні меблі, встановлені у холах будинку, теж створюють домашній затишок.

Є також приміщення для паркування велосипедів та колісних крісел.

Досвід Чорткова цікавий ще й тим, що у цьому багатоквартирному будинку створено можливості для забезпечення роботою вимушених переселенців — працює Центр соціального обслуговування. На першому поверсі будинку облаштовані робочі місця, і деякі ВПО працездатного віку після відповідного навчання і реєстрації ФОПами надають платні послуги «за місцем проживання». .

Тут стрижуть, шиють та ремонтують одяг.

Модульні будинки бувають різними

Журналіст Карачуна побував також на будівельному майданчику у селі Жидичин (Волинь), де збудовано перший сучасний модуль для тимчасового житла. Він докорінно відрізняється від традиційних модульних будинків для внутрішньо переміщених осіб. Це житло, в якому цілком можна жити з комфортом.

Зазначу, що цей проект перебуває лише на початковому етапі реалізації, оскільки не вирішені питання подальшого його фінансування. Але даний проект можна розглядати, як перспективну ідею будівництва житла для вимушених переселенців. Його переваги: поєднання швидкості і простоти зведення (монтажу) таких модульних будинків з необхідним рівнем комфорту для проживання.

… Село Жидичин — зона справжнього релаксу неподалік Луцька. До обласного центру звідси — шість кілометрів. Тут тиша і благодать: чудова природа, річка, мальовничі краєвиди.

У недалекому майбутньому село Жидичин може стати ще більш привабливим місцем на Волині. Особливо — для різних соціально вразливих груп людей (вимушених переселенців, дітей, які постраждали від війни, ветеранів війни тощо). Це стане можливим, якщо тамтешнім активістам вдасться повністю реалізувати проект RE: Ukraine Housing Lutsk.

Проект RE: Ukraine Housing Lutsk реалізує громадська організація «Алгоритм дій». За словами комунікаційної менеджерки цієї організації Ірини Новосад, проект впроваджується за підтримки Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, а також Луцької міськради.

Проект фінансується з різних джерел. На даному етапі — за приватні кошти донорів (місцевих бізнесменів). Надалі планується залучати грантові кошти, оскільки бюджет проекту досить значний — понад десять мільйонів гривень.

Як стверджує Ірина Новосад, це суто соціальний проект, у ньому відсутня будь-яка комерційна складова:

— Ми хочемо побудувати поблизу Луцька своєрідну людську «еко-систему». Є певна кількість людей, які під час війни змушені були переїхати на Волинь. Ми хочемо активно з ними співпрацювати. Наша мета: інтегрувати вимушених переселенців у нашу громаду. Образно кажучи, будемо хапати цих людей за руки і казати: «У нас класно, залишайтеся тут, будете працювати разом з нами, жити разом з нами і працювати на економіку нашого міста. Будемо разом його розвивати«.

Зведення капітального житла для соціально вразливої категорії людей — процес тривалий і надто коштовний. Його можуть дозволити собі або багаті країни, або заможні українці. Ні ветерани російсько-української війни, ні внутрішньо переміщені особи до таких людей не належать. Тому більш реальним варіантом вирішення житлової проблеми для них є зведення модульних будинків.

Проект RE: Ukraine Housing Lutsk передбачає встановлення 127 модульних будиночків. Загалом в них зможуть одночасно проживати 456 людей.

Журналіст Карачуна побував у першому зведеному — експериментальному — модулі.

У модульному будинку — дві повноцінних двокімнатних квартири. Загальна площа кожної квартири — 64 квадратних метрів. Як і має бути у житловому приміщенні, тут є окремі кухня і санвузол. Єдина різниця: у кожній кімнаті встановлено по два односпальних ліжка. І жодної ознаки наявності кімнати-вітальні. Тому квартири в чомусь нагадують гуртожиток.

Але навіть якщо так, то цей модульний «гуртожиток» — напрочуд сучасний і комфортний.

Оздоблення в усіх приміщеннях виконано в світлих тонах. Його органічно доповнюють світлі кольори меблів та постільної білизни на ліжках.

В квартирах — сучасні меблі: вбудована шафа-купе, столи, стільці.

Так само обладнана усім необхідним (електроплитою, мийкою, посудом) кухня кожної квартири. Робоча поверхня, навісні шафи для посуду — все продумано до дрібниць. Тут є все для комфортного життя мешканців будинку.

Вода підігрівається електрикою у бойлері, який встановлений у санвузлі. Він же підігріває воду, яка подається до кухонного змішувача. Тут же встановлено пральну машинку.

Опалення будинку — автономне (електро). «Тепла підлога» — у кожному приміщенні.

Одним словом — казка, а не умови!

Матеріал створено в межах проєкту «Підтримка професійної журналістики під час війни», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна»