Незавершені мандри: сьогодні відомому слов’янцю мало б виповнитися 84 роки

Автори - друзі Олександра Камінського.

Ти назавжди з нами, Саша…

Ми знову збираємося разом, щоб згадати тебе. Щоб поговорити, як це було раніше — з жартами, з розповідями, з суперечками про життя, з твоєю щирою усмішкою і тим особливим поглядом, в якому завжди було тепло.

Сьогодні тобі було б 84! І ми б, як завжди, сиділи за столом, слухали твої неймовірні історії, дивилися твої фотографії, сперечалися, хто ж насправді краще знає цей світ. Але тепер ти дивишся на нас звідкись згори. І ми говоримо не для тебе, а про тебе. Саме так — ТИ! тому, що для всіх нас, хто на 10, 20, а то й на 40 років молодший за тебе зверталися до тебе саме так — настільки ти став для нас близькою людиною (дідом, батьком, братом, старшим товаришем та другом).

Ти народився тут, у Слов’янську. Тут починалося твоє життя, тут ти зробив свої перші кроки, звідси тебе забрала війна, а потім повернула назад. І якби хтось тоді сказав, що цей хлопчик пройде такий довгий і захопливий шлях, ти, мабуть, би й сам не повірив. Школа, технікум, армія на далекій Півночі — усе це було частиною твого становлення. Ми іноді жартували, що в тобі було більше сталі, ніж у всіх металургійних заводах разом узятих. Бо твій характер не давав тобі права зупинятися. Ти завжди шукав більше — знань, вражень, пригод. І вони знаходили тебе.

Красноярськ став для тебе другим домом. Там ти став не просто інженером — ти став винахідником. У тебе було безліч патентів, авторських свідоцтв, розробок, які змінювали світ.

Але тебе змінювало не це, а гори, підводне плавання, друзі. Саме там ти навчився виходити за рамки, думати ширше, бачити не просто проблему, а шляхи її вирішення.

Але серце завжди кликало додому, в рідний Слов’янськ. І коли у 70-х ти повернувся, то вже був іншим — загартованим, цілеспрямованим, впевненим у собі. Ти поринув у науково дослідницьку роботу в НПО ВНДІМЕТМАШ. Саме ти розробив та впровадив у виробництво плазмове напилення металів, отримав кілька авторських свідоцтв на винаходи. І зараз твої учні використовують цей метод у відновленні деталей для агрегатів та двигунів внутрішнього згоряння.

Але не тільки там ти був потрібен. У цьому місті ти віднайшов своє місце, своїх людей, своє життя. А банна пара, створена твоїми руками, та віники, заготовлені тобою, набували особливого шарму.

Дорога на роботу не була просто маршрутом — це був ритуал. Велосипед і купання в Ріпному озері стали частиною тебе. І вже не мало значення — літо це чи зима, дощ чи сніг, — ти просто не уявляв свого дня без цього.

Згодом твоя любов до подорожей переросла у щось більше. Ти проїхав на велосипеді всю Україну, Середню Азію, Європу, побував на Байкалі, в Ізраїлі! Це не були просто мандрівки — це було справжнім пізнанням світу й відкриттям культур, традицій та людей. Ми досі не розуміємо, як ти знаходив друзів у кожному куточку планети. Але, мабуть, річ у тому, що ти сам був другом. Ти був надійною людиною. На тебе можна було покластися у будь-якій справі. Ти ремонтував техніку, допомагав з лікуванням, знаходив потрібних спеціалістів, завжди був поруч, коли треба. Ти міг розв’язати питання, яке здавалося неможливим, і зробити це легко, без зайвого шуму.

Коли прийшли 90-ті, ти не розгубився, створив одне з перших у місті промислових приватних підприємств. Це були важкі часи, але ти завжди знаходив рішення. Хоча багато хто казав, що ти занадто м’який керівник, ми знали — це твоя сила. Ти не керував, ти об’єднував.

Твоя активність у «Ротарі-клубі» теж багато чого навчила нас. Ти завжди хотів зробити місто кращим, допомогти тим, хто цього потребував. Ти не любив гучних заяв, ти просто робив свою справу.

А потім настав той день… 9 жовтня. День, який розділив життя на «до» і «після». Ми втратили тебе так раптово, так несправедливо. Важко прийняти, що тебе більше немає, що ми більше не почуємо твій голос, не побачимо тебе на велосипеді, не посперечаємося з тобою про якісь дрібниці.

Але ти залишаєшся. У фотографіях, у винаходах, у спогадах, у дорогах, якими ти їздив, у кожному з нас. Ми пам’ятаємо тебе у кожному світанку, в шумі листя, у тихому плескоті води на Ріпному. Ти навчив нас, що життя потрібно прожити на повну.

З днем народження, ти назавжди з нами, Саша…

Фільм «Чиста криниця» про Олександра Камінського можна подивитись за посиланням: