Святохліб. Історія єдиного виробництва у Святогірську

Харчова галузь промисловості належить до стратегічних. Та із 146 підприємств харчової і переробної промисловості, які до початку вторгнення працювали на Донеччині, функціонують лише 34. Бізнес із фронтової області здебільшого переїхав або закрився. У Святогірській громаді після окупації та сильних обстрілів на кінець 2023 року працює 22 підприємства. Здебільшого це торгівля.

Артем Падалка — власник єдиного виробничого підприємства у Святогірську. Відразу після визволення міста українськими військовими чоловік повернувся і заново запустив свою розкрадену і зруйновану пекарню «Святохліб». Представники влади часто про нього писали, фотографувалися, та відновлювати бізнес доводиться самотужки. ZAXID.NET поспілкувався з підприємцем про виклики для бізнесу за 30 кілометрів від лінії фронту.

Двічі переселенець

Артем Падалка раніше жив у Горлівці, займався продажем м’яса. Коли місто довелося покинути, виїхав зі всією сім’єю. Родина оселилася у тій же Донецькій області — у курортному і паломницькому Святогірську. Там 2016 року відкрив власну пекарню. Станом на початок 2022 року вона виробляла 8,5 тис. хлібобулочних виробів на день, які продавали у своїй та сусідній, Харківській, областях. На підприємстві у кількох цехах працювало 60-70 людей.

Повномасштабне вторгнення пекарня сприйняла з мужністю і продовжувала працювати. Однак, коли місто окупували, довелося виїхати.

«Коли окупанти зайшли в місто, на пекарні залишились четверо працівників. Нам підірвали міст, і виїхати у сторону Слов’янська не вийшло. Вони не встигли виїхати додому в сусіднє село, то залишилися жити в пекарні. Під час обстрілів ховалися в ремонтній ямі гаража. На третій день прийшли окупанти і вигнали їх звідти. І почали там жити росіяни», — згадує власник пекарні.

Від нового дому лишився фундамент

Святогірськ був окупований з червня по вересень 2022 року. Весь цей час Артем, який переїхав з родиною в Дніпро, не мав точної інформації про ситуацію в місті.

«Зв’язку не було. Часом передавали якусь інформацію, щось дізнавався з російських телеграм-каналів, вони там щось знімали і викладали. Мені сказали, що моя машина виїжджала з людьми і їх розстріляли. Я два тижні нічого не знав про це, переживав за людей. А потім це виявилося неправдою», — розповідає Артем Падалка.

Відразу по деокупації міста Артем вирішив повернутися додому. Хоча від дому залишився хіба фундамент.

«Я збудував новий дім в 2014 році. Зруйнований повністю. Або спалили, або було влучання, бо я знаходив там металеві елементи. Але невідомо, комісія не обстежувала», — каже господар.

Зараз Артем з дружиною живе в будинку друзів, які виїхали. Спершу доводилось ночувати на пекарні. Його діти за кордоном, а батьки залишилися в Києві — там краще медичне забезпечення для батька з інвалідністю.

На пекарні вкрали навіть унітаз

На пекарні була не краща картина: будівля та обладнання частково пошкоджені, спалені, частково розграбовані. Окупанти винесли малогабаритне обладнання, у приміщенні пообривали проводку. У гаражі з 12 машин, якими з пекарні розвозили хліб, залишилось чотири: «Одну я знайшов розбиту, а інші невідомо де, певно, покрали».

Волонтери спершу надали борошно і дріжджі. Їх же відразу використали для допомоги місцевим мешканцям.

«Коли ми повернулися, разом з братом за п’ять днів запустили цех, виготовили першу продукцію. Люди були такі худі, голодні. Першу випічку безкоштовно роздавали. Ми пекли три рази на тиждень по 300 буханок, які роздавали у місті. У Лиман 2000 буханок відвезли», — розповідає пекар.

З магазину на пекарні вкрали унітаз. Артем спершу думав, що це жарт, а потім дізнався, що його винесли місцеві.

Святогірський підприємець обіцянок про допомогу назбирав багато, але з наслідками збитків доводиться поратися самому.

Найскладніше — без машин

Після деокупації про бізнес Артема Падалки писали тодішній заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко, міські і обласні чиновники, його фото тиражували багато сторінок у соцмережах і сайтів, однак інформаційною підтримкою все і закінчилося.

«Приїжджали багато, але ніхто нічим не допомагає. Обіцяли і машини, і генератор. Я взяв генератор в річну оренду у Дніпрі. Нещодавно, коли було знеструмлення через негоду, ми тиждень на ньому працювали», — розповідає підприємець.

Всю техніку, що згоріла, бізнесмен замінив самотужки, обладнання купляв користоване. Артем тішиться, що відновив довоєнне виробництво на 99%. Однак, розповідає, дуже бракує машин, які розвозять продукцію. Пошкоджені відремонтували, а нові самому купити складно. Водії працюють у бронежилетах і касках. Хліб возять у Слов’янськ, Краматорськ, Лиман і Куп’янськ, окремі локації — зовсім на «нулі».

«Два рази вже машини попадали під обстріл. Ми їх поварили, хлопці їздять далі. Вони в нас бойові, не бояться», — каже їхній працедавець.

Працівники підприємства всі пережили окупацію. Однак частина виїхала, двоє пішли служити у ЗСУ. Зараз на пекарні «Святохліб» працюють 25 людей.

«Є люди з Горлівки, виїхали ще у 2014 році, працюють у нас. Пекарі і тістоміси — це працівники заводу „Чайка“ в Лимані. Його розбили, то вони тепер їздять до нас. Ми найняли мікроавтобус, яких їх возить. Місцеві працювати не хочуть. Люди тут не звикли працювати фізично, раніше здавали номери. А тепер живуть з гуманітарки і волонтерської допомоги», — зазначає Артем Падалка.

Як живе Святогірськ

Попри нетривалу окупацію, Святогірськ дуже понищений обстрілами. Його вже колишнього мера Володимира Бандуру судитимуть за державну зраду і колабораціонізм: замість того, щоб дбати про місто і його мешканців, він добровільно здав його терористам.

Національний природний парк «Святі гори», за інформацією міністра захисту довкілля, зруйновано на 80%. А лавра, яка є місцем паломництва впродовж багатьох століть і пам’яткою національного значення, зазнала сильних руйнувань. Проте її послушники досі залишаються вірними УПЦ (МП).

У вересні місто відсвяткувало символічну першу річницю визволення. Поліція прозвітувала, що ситуація у Святогірську стабільна.
У місті практично весь бізнес згорів — кафе, магазини, бази відпочинку колись курортного міста. Проте потрохи відновлюється, містяни вертаються додому, хоч там немає централізованого водопостачання і опалення.

«На вулиці, на якій я зараз живу, вціліли два будинки. У місті мало бізнесу лишилось — багато розбито, пограбовано, хтось виїхав. Готелі, бази відпочинку всі пограбовані, знищені. Залишилась одна база, ми і ще 3 — 4 магазини», — каже пекар.

Зараз «Святохліб» виробляє 3 — 4 тисячі виробів на день — в основному хліб і булочки. При пекарні є магазин, де жителі щоранку вишиковуються у чергу за свіжою продукцією.

Артем Падалка каже, що поки будуть дозволяти обставини, буде залишатися у місті. Втретє покидати свій бізнес йому дуже не хотілося б.