Слов'янськ, 2022 рік: сподіваємося на краще, але готуємось до гіршого

ФОТО З АРХІВУ КАРАЧУНАНаприкінці 2022 року журналісти видання «Свої» поспілкувалися з начальником Слов'янської військової адміністрації Вадимом Ляхом. "Карачун" підготував текстову версію цього інтерв'ю. Відео – під текстом.

- Як змінилося життя у Слов'янську у 2022 році?

– Був період активних бойових дій біля міста – з боку Долини, Лимана, Святогірська. Тоді три місяці Слов'янськ був без водопостачання. У цей же період у Слов'янську почастішали денні обстріли – тоді постраждало найбільше людей.

Сьогодні до міста повертаються мешканці. Якщо мінімально у Слов'янську було близько 20 тисяч людей, то зараз понад 40 тисяч і люди продовжують повертатися. Я думаю, що до кінця року у місті буде близько 50 тисяч мешканців. З огляду на ситуацію з проблемами енергопостачання ми можемо зіткнутися з серйозними проблемами. Поки за вікном плюсова температура можна балансувати на грані. Але якщо температура опуститься, скажімо, до мінус 20 градусів, то проблеми стануть серйознішими.

Дуже боляче, коли «прилітає» до школи, садка… Але я розумію, що все це ми відновимо.

- Який девіз на основі пережитого ви обрали б для себе чи для свого міста?

- Сподіваємось на краще, але готуємось до гіршого.

- Чого у Слов'янську точно не буде після війни?

- Насамперед – не буде війни!

- Ви вірите, що люди повернуться після війни?

- У 2014, -15, -16 роках ситуація також була складною – люди думали, повертатися додому чи ні. Сьогодні я бачу, що люди хочуть повертатися – чекають на це. І на відміну від, наприклад, Лимана та Святогірська, у Слов'янську є куди повертатися після війни. Все, що зруйновано, ми зможемо досить швидко відновити.

Думаю, кількість жителів Слов'янської громади не зменшиться. Адже мешканці Донецької та Луганської областей повертатимуться у свої області – до міст, де інфраструктура практично не постраждала.

- Чи реально відновити все, що зруйнувала Росія?

- Такі міста, як Слов'янськ та Краматорськ – це одне питання. А якщо говорити про Лиман, Сєвєродонецьк і подібні міста, то там потрібно практично з нуля відбудовувати. Думаю, на це піде щонайменше 5-7 років.

– Ваш сценарій розвитку подій на сході?

- Я завжди був оптимістом. Думаю, якщо росіянам не вдалося оточити/захопити Донецьку область за часів, коли їхні сили були на піку, то зараз їм це не вдасться. Сьогодні збільшуються обсяги допомоги, які надходять до України.

Думаю, через рік (можливо раніше – десь до літа) активні бойові дії на Донеччині будуть закінчені. Потім буде якийсь переговорний процес і Донбас (Донецька та Луганська області) буде українським.

- Що чи хто для вас – справжні символи опору українського сходу?

— Це наші збройні сили – всі, хто бере участь в обороні міст та наступальних діях.

- У чому чи в кому ви розчарувалися під час війни?

– Мені незрозуміла позиція деяких наших мешканців, які після обстрілу міста заявляли, що це Україна обстрілювала місто. Не розумію, на чому базується така позиція.

- Коли за час війни ви найбільше злякалися та чого?

- У мене була вагітна дружина. Переживання були із цього приводу. Але коли вона виїхала, то переживань уже не було.

Так, дуже неприємно, коли розриваються снаряди неподалік. Це страшно, але не можна сказати, що це якийсь переляк. Бувало, вдома доводилося падати на підлогу після вибухів.

- Як змінилися ваші статки під час війни?

- Мабуть, ніяк. Витрат великих немає. Зарплата – близько 40 тисяч гривень на місяць. Цього вистачає і на себе, і на сім'ю.