Як невеличке містечко на Кіровоградщині «утерло носа» Слов’янську

Пам’ятаєте, як ми, жителі Слов’янська, раділи, коли у 2011 році наше місто отримало статус «місто-курорт державного значення»? Тоді здавалося, що цей статус відкриє місту неабиякі можливості для розвитку, і що невдовзі до Слов’янська «річкою потечуть інвестиції».

Але дуже скоро стало зрозуміло: крім гучного піару на цьому солідному статусі, вершки з якого знімали тодішні керівники міста, статус міста-курорту державного значення не дав Слов’янську жодних преференцій.

Більше того: здравниці Слов’янського курорту почали занепадати прискореними темпами. Звичайно, певні передумови для цього створили відомі трагічні події весни-літа 2014 року. Але руйнували Словкурорт не тільки «гіркіни-стрєлкови». До процесів руйнування наших здравниць у різні часи доклали руку можновладці різного калібру. В результаті від знаменитих санаторіїв «міста-курорту Слов’янськ», з їх цілющими грязями і мінеральними водами, залишилися лише спогади.

Не статус важливий, а реальні справи

Цими днями журналіст «Карачуна» побував на Кіровоградщині у невеличкому містечку Знам’янка.

Чим знаменита Знам’янка?

Перш за все, своєю залізничною станцією.

«Знам’янка-сортувальна» – найбільш потужна сортувальна станція в Україні. А ще Знам’янка – гігантський залізничний вузол, де і сьогодні зупиняються 45 пасажирських потягів. Люди старшого віку пам’ятають, що за часів СРСР курсували прямі потяги сполученням Знам’янка – Київ, Знам’янка – Одеса, Знам’янка – Москва. Майже половина жителів міста працювали на підприємствах залізничного транспорту. І це при тому, що населення Знам’янки навіть у кращі часи становило трохи більше тридцяти тисяч жителів.

Але є у Знам’янці ще одна перлина – бальнеологічна лікарня. По суті, це – справжній санаторій з чудовою лікувально-оздоровчою базою.

Природа нагородила цю місцевість джерелами мінеральної радонової води, яка застосовується у багатьох лікувальних процедурах. Бальнеологічна лікарня оснащена новітніми зразками медичної апаратури. Ну, і, звичайно, тут працюють професіонали санаторної справи – лікарі і медсестри.

Як розповів в.о. директора лікарні Юрій Вісяников, тут можна лікуватися по путівках і курсівках, а також можна придбавати лише певні процедури. До послуг хворих – два сучасних спальних корпуси на 197 ліжко-місць, які, до речі, розташовані під одним дахом з лікувальним корпусом. Як і у кожному санаторії, тут триразове харчування, можливості для змістовного дозвілля.

Перелік хвороб, при яких показано лікування у цій бальнеологічній лікарні, налічує півсотні позицій. Це, передусім, захворювання опорно-рухомого апарату, серцево-судинної системи, гінекологічні, обміну речовин та ендокринної системи, шкіри тощо.

Все залежить від того, хто є власником оздоровниці!

А тепер дайте собі відповідь: чого з перелічених можливостей для лікування і реабілітації не було в санаторіях Слов’янського курорту? Хіба що – природних джерел мінеральної радонової води. А втім, радон в наших санаторіях теж був, щоправда, привозний.

Натомість у нас були і є унікальні цілющі грязі!

Але у Знам’янці і сьогодні успішно працює чудова бальнеологічна лікарня!

А у Слов’янську від знаменитих санаторіїв залишалися лише спогади.

Скажете війна? Напевно, так. Але і до війни наш Словкурорт перетворився на руїни.

В чому причина?

Як на мене, у ставленні власника до свого санаторно-лікувального закладу.

Власник Знам’янської бальнеологічної лікарні – Кіровоградська обласна рада. Форма господарювання – комунальне підприємство.

А от санаторіями Слов’янського курорту, як відомо, керувала «Укрпрофоздоровниця».

Докерувалася…

– Чи була ваша бальнеологічна лікарня «під Укрпрофоздоровницею»?, – питаю у Юрія Вісяникова.

– Не була ніколи.

– Вам пощастило… Скільки коштує путівка на лікування у бальнеологічній лікарні?

– Від 960 гривень за одну добу. У цю суму входить вартість лікувальних процедур, проживання, триразове харчування.

– Чи є попит на послуги лікарні, враховуючи таку, досить високу, вартість лікування?

– Попит є. Приміром, торік у нас пролікувалося 2300 людей. При тому, що два спальних корпуси можуть водночас прийняти 197 людей. От і рахуйте. До речі, близько 70 відсотків людей придбавають путівки власними коштами за їх повну вартість. Решта хворих лікуються у нас за кошти соціальних фондів, профспілок, обласного бюджету. А щодо начебто дорожнечі путівок, то їх вартість – одна з найнижчих в Україні. Їдуть до нас звідусіль.