Людина, про яку нелегко писати в минулому часі

Про хороших людей нелегко писати в минулому часі. І щоразу в таких випадках думається: шкода, що за життя ми не завжди встигаємо сказати хорошим людям потрібні слова.

Підлісний Юрій Іванович за життя встиг почути на свою адресу багато добрих слів. Звісно, це були заслужені слова. І, мабуть, їх могло бути більше. Якби прожив довше. Але страшні хвороби, на жаль, не дивляться на те, яких людей атакують.

От і Юрія Підлісного не пощадила хвороба, перемогти яку він не зміг, хоч і боровся за життя мужньо та наполегливо.

Багато людей, які добре знали Юрія Івановича, відзначають його інтелігентність, доброту, виняткову людську порядність.

Він практично не мав ворогів. Його вирізняла особлива толерантність. Він умів знаходити (і знаходив!) спільну мову з людьми різних політичних поглядів та політичної культури. Міг м'яко «розрулювати» багато складних ситуацій.

Всім цим якостям Ю.І. Підлісний завдячував своїм батькам – сім'ї сільських інтелігентів. Рідне село Долина колишнього Слов'янського району стало його першою сходинкою у трудовому житті, де у місцевій сільській школі він працював учителем, а згодом директором.

Затим були десятиліття роботи на керівних посадах у Слов'янському районі. Багато років він очолював районний відділ освіти. Згодом Юрія Івановича запросили на посаду заступника голови Слов'янської районної державної адміністрації. Він також обирався депутатом районної ради.

Працюючи на різних посадах державної служби, він завжди був відповідальним, педантичним і по-хорошому прискіпливим.

Юрій Іванович пройшов добру школу Слов'янського району! Знаючи про це, Вадим Лях, після свого обрання Слов'янським міським головою, запросив його стати своїм заступником. І не помилився у своєму виборі. Юрій Іванович довіру виправдав.

Легко працювалося з Ю.І. Підлісним і нам, журналістам Слов'янська. Його коментарі щодо різних подій міського життя, за якими місцева преса часто зверталася до Юрія Івановича, завжди були грамотними та професійними. Якщо він не міг одразу відповісти на дзвінок журналіста, пізніше завжди сам передзвонював – чудова якість для чиновника!

… І ось тепер Юрія Івановича не стало. Осиротіли його доньки, сім'я втратила надійну опору.

І сотні жителів Слов'янська, які були знайомі з ним, сприймають відхід у вічність Підлісного Юрія Івановича, як особисту втрату. 

Співчуваємо сім'ї покійного.

Журналісти інтернет-видання «Карачун»