Чи є щастя поза межами Слов’янська? 

Так сталося, що упродовж кількох років я побував майже у кожному регіоні України, відвідав майже всі обласні центри. І, звичайно, порівнював їх. І при цьому задавав собі запитання: чи хотів би я жити в тому або іншому місті? На сьогодні можу назвати принаймні три таких міста.

Одразу зазначу: у цій трійці не буде Одеси, Львова, Ужгорода. Хоча кожне з цих міст є дуже привабливим. Причина проста: вартість житла у цих містах поза межами доступності для середньостатистичного жителя Донеччини.

Літати в хмарах – не хочеться. Вся реальність – на землі. А на ній триває війна.

Отож змушений сприймати реальність без рожевих окулярів, і тому після 24 лютого 2022 року (підсвідомо та про всяк випадок) підшукую «запасний аеродром» - місто, куди готовий буду переїхати у випадку, якщо…

 Гадаю, що такі думки періодично відвідують багатьох інших жителів прифронтових міст, які розуміють хиткість воєнної ситуації, а також реально оцінюють свої можливі житлові перспективи.

Що стосується жителів зруйнованих міст і сіл, то перед ними подібні питання уже «стоять у повний зріст»: куди переїжджати, який регіон чи місто обрати? Бо ж людина, як відомо, завжди шукає, де краще!

Три найкращі для життя українських міста - це мій особистий рейтинг міст. Звісно, він може змінюватися. До того ж цей ракурс – «з особистим прицілом». Тобто я віддаю собі звіт, що можу втратити своє житло у Слов’янську: ніхто не може сьогодні дати гарантії, що у мій будинок не прилетить ворожа ракета, як ніхто не може стовідсотково гарантувати, що наше рідне місто не спіткає гірка доля деяких сусідніх населених пунктів.

Захід приваблює багатьох донеччан

Цікаво, що усі три «мої» міста розташовані у західних регіонах України. Це Новояворівськ (Львівська область), Кам’янець-Подільський (Хмельницька область). Про них свого часу докладно розповідав Карачун: статті «Де оселитись переселенцям «на ПМЖ», якщо не буде куди повертатися?», «Потрапити у незнайоме місто і закохатися: досвід журналіста Карачуна».

Третє місто з мого особистого списку – Хмельницький.

Ніколи раніше не був у цьому обласному центрі. Бувало, проїжджав через Хмельницький потягом. Тому бачив лише залізничний вокзал, який нічим особливим не зацікавив. А нещодавно пощастило приїхати до Хмельницького на кілька днів. Звісно, це було шапкове знайомство з містом, адже для того, аби мати повне уявлення про Хмельницький, треба в ньому пожити хоча б місяць-другий. Але навіть кількох днів вистачило, щоб зробити висновок: це комфортне місто для життя.

Особисті враження

Хмельницький – доволі чисте місто. Почасти це пояснюється тим, що тут реалізується міська програма розумного поводження з відходами (про неї теж свого часу докладно розповідав Карачун (стаття «Два «сміттєвих» пункти, яких не вистачає жителям Слов’янська»).

Культура містян теж викликає повагу, бо, як відомо, чисто там, де не смітять. Що у даному випадку переважає - високий рівень особистої культури багатьох жителів Хмельницького, чи їх любов до рідного міста? А втім – яка різниця. Головне – результат. І він на користь Хмельницького.

Тут хороша екологія. Повітря чисте, адже у місті немає промислових підприємств, які забруднюють навколишнє середовище. І м’яка питна вода, яку подають на місто з артезіанських свердловин з глибини 80 метрів.

Щоправда, екологія Хмельницького «вагітна» певними ризиками, які пов’язані з розташованою у регіоні атомною електростанцією. Хмельницька АЕС працює у місті Нетішин, від якого до обласного центру – 105 кілометрів (якщо напряму). Насправді АЕС розташована на межі трьох західних областей: Хмельницької, Рівненської, Тернопільської.   

У місті добре налагоджена робота громадського транспорту. Тролейбуси та марштутки «бігають» чітко за графіком, який інколи порушує повітряна тривога.

Як і в кожному обласному центрі, у Хмельницькому присутні усі крупні торговельні мережі та є безліч розважальних закладів. Хоча, приміром, фірмового магазину «Рошен» немає жодного.

Тут є де відпочивати влітку: через місто протікає річка Південний Буг.

Щоправда, слово річка стосовно Південного Бугу у Хмельницькому можна вживати тільки умовно. Це невеличка річечка, яку перегородили дамбою. В результаті вийшла чудова зона відпочинку з  можливістю купатися, загорати, рибалити. А ще – прогулюватися по впорядкованій і красивій Набережній.

Місто комфорту і для людей

А втім, краще за особисті враження, про Хмельницький розкажуть цифри і факти, які журналіст Карачуна почув від міського голови Олександра Симчишина.

Далі у цьому розділі тільки офіційна інформація від міського голови:

• - до 24 лютого 2022 року Хмельницький розвивався швидкими темпами. Ми були на першому місці серед усіх обласних центрів за міграційним приростом населення віком 18+. Це важливий показник, який свідчить про те, що молоді люди хотіли пов’язати своє майбутнє саме з нашим містом;

• ми були містом, де народжуваність перевищувала смертність. Це прямий показник якості життя містян;

• у нас постійно зростала кількість робочих місць. Не було проблем з працевлаштуванням. Більш актуальним є рівень оплати праці, який не завжди був конкурентним і відповідав сучасним вимогам;

• за індексом сприятливості ведення бізнесу, протягом п’яти довоєнних років Хмельницький був лідером серед міст з населенням понад 75 тисяч жителів. Ми є містом мікропідприємництва і малого бізнесу;

• ми були в ТОП-3 за кількістю побудованого житла на душу населення. До війни були періоди, коли за рік здавали в експлуатацію 70-80 багатоквартирних житлових будинків. Вартість житла у новобудовах одна з найбільш доступних (як для обласних центрів): 18-20 тис. грн. за квадратний метр. До війни – 8-10 тис. грн./кв.м.;

• побудовано нові корпуси 12 навчальних закладів;

• коли відбулася наша перша каденція (у 2016 році), ми поставили собі за мету створювати місто для людей та їх комфорту. Незалежно від того, де живуть люди – у центрі чи у передмісті, у багатоповерхівці, чи у приватному будинку, вони мають користуватися усіма звичними людськими благами. У них завжди має бути стабільне тепло -водопостачання, повинне чітко працювати каналізаційне господарство. І це не побажання, а реальність: у нас ці служби працюють саме так. Ще додам, що у Хмельницькому у цілодобовому і цілорічному режимі централізовано подається гаряча вода. У нас на хорошому рівні медицина, чітко працюють дитсадки, школи, виші;

• коли у 2015 році ми проводили опитування на тему «Чи пишаєтеся ви своїм містом?», тільки сорок відсотків дали ствердну відповідь. У 2021 році вже 75 відсотків хмельничан відповіли, що пишаються містом Хмельницький і нікуди не хочуть звідси їхати. Оце і реальний показник змін на краще та ефективності роботи місцевої влади. Коли жителі полюбляють своє місто, воно просто приречене на успіх.

У кожного жителя Слов’янська, напевне, є свій рейтинг найкращих українських міст. Сподіваємося почути їх назви (разом з аргументами) у коментарях до цієї статті.