Де оселитись переселенцям «на ПМЖ», якщо не буде куди повертатися?

Всі вимушені переселенці мріють про той щасливий день, коли після тривалих «мандрів» по чужих хатках-кутках можна буде повернутися додому. Бо де б ми не були, в Україні чи за кордоном, найкраще місце – рідний дім. Адже там все – рідне й миле.

Але не всім випаде щастя повернутися додому. У десятків тисяч переселенців житло вже зруйноване-знищене. Інші «товариші по нещастю» смак гіркої долі безхатченків пізнають через якийсь час, адже війна триває, ворог щоденно обстрілює цивільну інфраструктуру та житлові квартали.

Та навіть якщо чиєсь житло чудом вціліє, але лишиться на окупованій території, далеко не всі переселенці повернуться додому. Тому що для багатьох українців важливо не тільки де жити, а й під якою владою…

Отож багато хто з вимушених переселенців вже подумки (а хтось – реально) вже підшукує собі місце (місто) для нового постійного проживання. При цьому до уваги беруться такі важливі чинники, як вартість придбання (оренди) житла, стан тамтешньої екології, наявність розвиненої соціальної інфраструктури, близькість до вузлів транспортного сполучення. А ще хотілося б, аби неподалік від нового дому були водойми, ліс.

І уже майже ніхто з переселенців не висуває якихось особливих потреб-претензій, майже всі (навіть переселенці з традиційних російськомовних регіонів) готові розмовляти-писати державною мовою. Воно й зрозуміло: життя – найкращий вчитель.

Але як знайти оте – найкраще для себе – місто нового постійного проживання?

Журналіст «Карачуна», як і десятки тисяч жителів Слов’янська, дуже любить своє рідне місто. І мріє, вірить, що місто вистоїть, що його не спіткає трагічна доля Маріуполя, Ізюма та багатьох інших зруйнованих населених пунктів України. Але як далі будуть розвиватися події на фронті, не знає ніхто. Тому ні-ні, та й з’являються думки типу «Де, яке місто обрати для постійного проживання, якщо раптом…».

Звичайно, у кожного з вимушених переселенців існують свої варіанти відповіді на це запитання.

Можемо запропонувати читачам «Карачуна» один з таких ймовірних варіантів «нової малої батьківщини» для переселенців.

… Журналістські шляхи-дороги цими днями привели нас у невеличке місто Новояворівськ, що у Львівській області.

Дорога до нього від обласного центру зайняла приблизно пів години. Наш бус їхав повз доглянуті садиби. Майже всюди паралельно з автомобільною дорогою ми бачили велосипедну доріжку. Всюди око вихоплювало картини, які нагадували ті, що свого часу бачили у багатьох європейських містах і містечках: чистота, доглянутість, раціональне використання будь-якої території тощо.

Новояворівськ продовжував справляти такі ж, приємні, враження.

Місто молоде не тільки за часом утворення (йому лише 57 років), а й за віком більшості його жителів. Забудоване здебільшого багатоповерховими цегляними будинками, тому щільність населення втричі більша, ніж, навіть, у Львові. Вулиці чисті, доглянуті.

Безперечний плюс Новояворівська – його місце розташування: 30 км. – до Львова, приблизно стільки ж – до кордону з Польщею (пункт перетину кордону Краковець).

Навколо міста – ліси. Місцевість гориста. Новояворівськ утопає в зелені.

Населення – 32 тисячі чоловік (сьоме за ліком місто на Львівщині). Новояворівськ – великий центр територіальної громади, яка налічує 51 тисячу людей.

Великої промисловості тут зараз не має. Після того, як припинилися видобуток та обробка сірки на місцевому гірно-хімічному комбінаті, у місті здебільшого розвивається малий і середній бізнес.

Новояворівськ – одне з найбільш мілітаризованих міст України. Велика кількість військових є важливим чинником наповнення бюджету міста (за рахунок податку з доходів фізичних осіб). Бюджет не просто виконується, а значно перевиконується (зарплати у військових нині, як відомо, достойні).

- Мова йде про перевиконання бюджету міста на сотні мільйонів гривень», – розповідає міський голова Володимир Мацелюх. І далі додає: «На жаль, за Бюджетним кодексом, ми не можемо всі ці гроші використовувати на потреби міста. Але можемо допомагати військовим. В місті діють кілька програм підтримки військових формувань. За рахунок міського бюджету допомагаємо їм на десятки мільйонів гривень».

У Новояворівську є кілька знакових соціальних закладів.

Лікарня і поліклініка

– Ми вам покажемо нашу лікарню, ви будете приємно здивовані: навіть у Львові таких лікарень одиниці. Є там і комп’ютерний томограф. Зараз вирішується питання про придбання для лікарні апарату МРТ, – продовжує перелічувати плюси Новояворівська його міський голова.

Палац культури «Кристал»

Тут тривалий час працював лідер гурту «Скрябін» Андрій Кузьменко (Кузьма). У цьому місті (в Палаці культури «Кристал») починав свою кар’єру співака Михайло Хома (шоу-мен DZIDZIO). Саме тут щороку проводиться популярний всеукраїнський фестиваль «Молода Галичина» (у Палаці культури великий зал на 720 посадкових місць). За два десятка років свого існування фестиваль приймав таких популярних виконавців, як Піккардійська терція, Гайдамаки, Руслана, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Степан Галябарда, Тарас Петриненко, Оксана Білозір, Ані Лорак, Гайтана, Олександр Пономарьов, гурт «Скрябін».

Отож, у Новояворівську є куди піти і чим заповнити дозвілля.

– Єдине, чого немає у Новояворівську, так це оперного театру, – жартує мер міста.

Льодовий палац

Гордість Новояворівська – чудовий льодовий палац (найбільш сучасний льодовий майданчик у Львівській області), в якому проводяться змагання з хокею.

Є також прекрасний плавальний басейн та траса для біатлону. А ще – секції з двадцяти видів спорту.

Житло

Абсолютна більшість міського житлового фонду – багатоповерхівки ще радянських часів забудови: добротні, але морально застарілі. Це такі собі сірі цегляні близнюки.

Але Європа вже «проростає» і у новобудовах Новояворівська.

Ми побували в новому мікрорайоні Приозерний. Зайшли в один з тамтешніх нещодавно збудованих п’ятиповерхових будинків. Враження: суцільне захоплення. Тут все зроблено для людей. Житло, звичайно, не дешеве: 700-800 доларів за квадратний метр, залежно від того, на якому етапі будівництва укладається інвестиційний договір з будівельною організацією. Але воно того варте.

Проте, більш переконливо про це скажуть фотографії «Карачуна»:

А ці фото зроблені на даху п’ятиповерхового будинку:

А тепер запитання до читачів «Карачуна»: ви би хотіли жити у Новояворівську?

Місто, дійсно, чудове. 

Та поки йде війна, у Новояворівську є один, але дуже суттєвий недолік: неподалік міста розташований відомий військовий Яворівський полігон, куди вже «прилітало». І, не виключено, буде прилітати ще. Отож, жителі Новояворівської громади, на жаль, не почуваються у безпеці. 

Але ж війна колись має закінчитися!