Як десятки автомобілів «Кулінічі» опинилися біля Львова

Як же все інколи буває тісно переплетене!    Я їхав до села Милошевичі, що на Львівщині, аби ознайомитися з харківським підприємством по виробництву меблів – компанією Roomio, яка з 2018 року займалася у Харкові виготовленням корпусних меблів преміум класу. Це підприємство було цікавим тому, що керівництво Roomio зуміло у стислі терміни перевезти (релокувати) працюючий бізнес до Львівщини.

А коли прибув на місце, де нині триває виробничий процес, побачив на території біля меблевого підприємства десятки автомобілів, що розвозять … хлібо-булочні вироби популярного харківського бренду «Кулінічі».

Звичайно, виникло цілком логічне запитання: який стосунок мають хлібо-булочні «Кулінічі» до меблевого виробництва?

Невдовзі з’ясувалося, що стосунок той найбільш надійний, оскільки – родинний: засновник і власник компанії «Кулінічі» Володимир Мисик є батьком засновника і власника компанії з виробництва меблів Володимира Мисика.

Як бачимо, обидва Мисики мають однакові не тільки прізвища та ім’я, а й міцну ділову хватку, яка дозволяє вести успішний бізнес на різних напрямках. Ну, і, звичайно, підтримувати свій бізнес родинними ресурсами.

Тому цілком природньо, що «хлібні» автомобілі «Кулінічі» були задіяні у перевезенні вантажів, обладнання та матеріалів меблевого підприємства з Харкова до Львівщини. Ну, а після релокації компанії Roomio на Львівщину, частину хлібовозок лишили тут, у безпечному регіоні.

Володимир Мисик (молодший) розповів, як відбувалася релокація компанії Roomio:

– Харків, як відомо, російські війська почали обстрілювати з перших днів війни. Меблеве виробництво нашої компанії розташоване в одному з районів Харкова, який чи не найбільше страждав від обстрілів – Північній Салтівці. Звичайно, ми переживали за свій бізнес. Там, у виробничих цехах, на площах півтори тисячі квадратних метрів, у нас було змонтоване коштовне обладнання. Також залишалися півні запаси матеріалів. Все це могло в одну мить бути знищеним.

Але думки про релокацію бізнесу у безпечний регіон України, з’явилися не з перших днів війни. Спочатку, як і у більшості українців, був шок від повномасштабного вторгнення російської армії в Україну. Затим якийсь час ми займалися тим, що допомагали нашим працівникам виїхати з територій, де велися активні воєнні дії, а також розвозили співробітникам підприємства продуктові набори та ліки. До речі, ми не тільки закрили усі борги по зарплаті, а й виплатили кожному нашому співробітнику по п’ять тисяч гривень матеріальної допомоги.

Десь у середині березня прийшло розуміння того, що треба не тільки рятувати (вивозити) бізнес, а й запускати меблеве виробництво десь у безпечних західних регіонах України.

Вибрали Львівщину. Чому? По-перше, Львівська область – це на заході України найбільш перспективний регіон для розвитку бізнесу. Тут найкращі умови для ведення будь-якого бізнесу. А ще на Львівщині зараз влада, з якою легко і приємно працювати бізнесу. По-друге, це регіон, який межує з Європою, отже витрати на логістику значно менші. А це досить суттєвий фактор для нас – підприємства, яке орієнтоване, в тому числі, на європейського споживача.

До речі, за час роботи компанії Roomio на Львівщині, ми уже уклали кілька європейських контрактів: Данія, Словенія, Нідерланди…

- Чим цікаві ваші меблі для європейців? Адже, напевне, у них є свої виробники меблів…

– Ми конкуруємо з європейськими колегами по кількох напрямках. По-перше – ціни. У нас вони нижчі навіть за умов додаткових витрат на логістику. По-друге, ми залюбки працюємо за індивідуальними проектами. А в Європі здебільшого – потік, все стандартизовано, масове виробництво. По-третє, ми гарантуємо стислі терміни виконання індивідуальних замовлень: 55-60 днів, тоді як європейці – не менше року. Ну, і, звичайно, якість: вона не гірша, ніж у європейських виробників корпусних меблів.

- Чи є на Львівщині проблеми з матеріалами для меблевого виробництва?

– Жодних проблем! Ми співпрацюємо з тими ж постачальниками, що працювали й у Харкові.

- Але тут конкуренти також тиснуть…

– У Харкові конкуренція була навіть більш жорсткою. До речі, ми виготовляємо не тільки готові корпусні меблі. Поставляємо також напівфабрикати: фарбовані, шпоновані фасади. Попит є.

- Коли підприємство переїхало на Львівщину?

Нещодавно передивлялися фото: у кінці березня ми уже вивантажували обладнання тут, у Милошевичах. Приблизно місяць пішов, аби привести до ладу орендоване приміщення: змонтувати електрику, вентиляцію, встановити обладнання тощо.

- Оскільки підприємство базується в селі, напевне, орендна плата за виробничі приміщення помірна?

– Як би ж… Платимо три долари за квадратний метр. Тут – тисяча квадратів. Рахуйте… І це – без урахування витрат на електроенергію, воду тощо.

- Вивезли з Харкова верстати, чи ще й людей?

– З нами сюди приїхали п’ятнадцять працівників нашої компанії. Це четверта частина робітничого складу підприємства. Деякі, звичайно, переїхали на Львівщину із сім’єю. Ми обладнали для них житлові та побутові приміщення, які розташовані тут же, у сусідньому блоці. Там ми разом і мешкаємо.

- Яка нині середня зарплата в компанії Roomio?

– Нехай це поки що буде комерційною таємницею. Скажу лише, що виплачуємо зарплату вчасно, а ще безплатно годуємо своїх працівників.

- Місцевих жителів будете запрошувати на роботу?

– Одна людина вже у нас працює. Після того, як вийдемо на більш солідні обсяги виробництва, можливо, будемо залучати місцевих жителів більш активно.

- Уявімо, що завтра закінчиться війна. Ви будете знову повертати все меблеве виробництво до Харкова?

– Ні, будемо працювати тут. А в Харкові, можливо, буде філія компанії. Але це ще відкрите питання. Війна, на жаль, триває.

Журналіст «Карачуна» поспілкувався також з одним із робітників компанії Roomio Олексієм Воробйовим. До Милошевичей він приїхав разом дружиною та маленькою дитиною.

- Ким працюєте у компанія Roomio?

– У мене кілька робітничих спеціальностей. Працюю там, де є найбільша потреба підприємства.

- А побут – мешкаєте там, де і весь колектив?

– Житло винаймаю. У нас з дружиною маленька дитина.

- Заробітки після переїзду істотно змінилися?

– Поступово підтягуються до довоєнного рівня. Ми розуміємо: релокація бізнесу не можлива без втрат, адже на новому місці треба багато що починати з нуля.

… Після знайомства з виробництвом, я побував в офісі та у побутовому корпусі, де побачив, як живуть, де харчуються, як проводять дозвілля працівники компанії Roomio. І зробив висновок: коли підприємство переїжджає на нове місце разом з трудовим колективом (або бодай його часткою), це кращий варіант евакуації, адже крім забезпеченням житлом, у переселенців є ще й робота.

А робота – це не тільки заробіток. Це ще й звичне коло спілкування і, отже, моральна підтримка, яка так необхідна вимушеним переселенцям.