Фермери Слов’янська: про справжню ціну хліба дізнаємося через рік

Друга половина серпня. Зазвичай до цього часу усі господарства на Донеччині завершували збирання ранніх зернових культур. Затим були обжинки – свята дбайливих хліборобів та хороший врожаїв. 

Тепер війна, і отже – не до свят. На часі – гострі нагальні проблеми хліборобів: як зберегти та реалізувати вирощений врожай? Чи варто взагалі готуватися до наступної посівної кампанії? 

Ці та інші питання журналіст «Карачуна» задавав кільком провідним фермерам колишнього Слов’янського, а нині Краматорського району. 

Готуючись до цих міні-інтерв’ю, ми розуміли, що хлібороби зараз переживають не кращі часи. Але навіть не здогадувалися, наскільки ситуація у них є критичною… 

Пропонуємо нашим читачам кілька гірких монологів слов’янських фермерів.

Микола Скрипниченко, керівник фермерського господарства «Слава Донбасу» (землі розташовані на території Малинівського старостинського округу Миколаївської ОТГ):

- Наше фермерське господарство вчасно завершило збирання ранніх зернових культур. Врожайність, на жаль, низька: половина того, що мали торік (тоді було близько 40 центнерів з гектару). 

Але й те, що нині зібрали, не знаємо куди дівати. Виходить так, що пшениця зараз нікому не потрібна. 

Ми вже готові продавати зерно за найменшу ціну. Нині, кажуть, десь дають півтори тисячі гривень за тонну. Я місяць тому почав давати оголошення про продаж зерна. Але марно!

Рік тому, нагадаю, за тонну зерна пропонували шість тисяч гривень! 

Ми розуміємо нинішню складність ситуації на зерновому ринку. Тому згодні продавати державі зерно «за копійки». Але воно все-одно нікому не потрібне! До нас ніхто не їде!

Учора були два «прильоти» по наших ангарах, де зберігається пшениця. Глибина воронки від снаряду – шість метрів! Схоже, якась сволота навела. В результаті дві тисячі тонн зерна знищено! А ми ж планували цю пшеницю віддати людям на паї. 

Але свої зобов’язання перед пайовиками все-одно виконаємо: по дві з половиною тонни зерна на кожен пай людям видамо. 

А от грошей на паї цього року не буде. Я кажу людям: «Беріть зерном, поки воно є. Хоч буде чим курей годувати. Тому що наступний сільськогосподарський рік буде вкрай важкий». 

Та що там наступний рік… Може статися так, що завтра і цього зерна не буде, обстріли ж тривають… 

Найбільша проблема зараз: реалізувати вирощений урожай. Але до нас ніхто не їде! 

Так, неподалік від нас – воєнні дії, запеклі бої, тому водії, начебто, бояться їхати до нас.  А скажіть: хтось думав про те, в яких умовах доводилося жнивувати нам?!

Як нам далі жити? У мене кредити не закриті ще з минулого року. Мені зараз треба заплатити 120 тисяч гривень за роботу двох самоскидів з Краматорська, які працювали тут під час жнив. Я був певен, що продам пшеницю і розрахуюся. Де тепер я маю взяти гроші, як виконаю свої зобов’язання? 

Коли почалася війна, ми розуміли, що виростити урожай, зібрати його буде надто складно. Але я ризикнув. Навіть не став на початку війни вивозити техніку на безпечні території, як це зробили деякі колеги. 

Я витрачався на пальне, придбавав солярку за готівку, з Дніпра її привозив, адже на заправках тоді заливали в бак лише по 20 літрів, і то не завжди. 

Що нам тепер робити? У кого питати поради? В облдержадміністрації? 

Всі в стороні… Нікому ми не потрібні. 

Так, може, нам, натомість жнив, треба було просто палити пшеничні поля, аби зерно не дісталося ворогу? 

Вибачте за емоції. Це крик душі.

Микола Перець, головний агроном ООО «Крамагросвіт» (землі розташовані на території Андріївської ОТГ):

- Жнива ми завершили. Але зібрали урожай не всюди, де посіяли зерно (приблизно на 90 відсотків посівних площ). Існують певні проблемні місця, де сапери не дозволяють проводити зернозбиральні роботи. Тому довелося залишити певну частину урожаю на полі. 

Урожайність загалом непогана: ячмінь – 51, 8 центнерів з гектару. Пшениця «на круг» – 48 ц/га. 

Потроху укладаємо договори і вивозимо зерно. 

На жаль, ціни на зерно нині копійчані. Такий приклад: аби нам купити тонну добрив на посів озимих, треба продати 5-6 тонн пшениці. 

– Які в цій ситуації плани на наступну посівну кампанію?

- Не знаю. До 15 вересня будемо перебувати в режимі очікування. Якщо ситуація покращиться, будемо сіяти. Якщо ні – почекаємо до весни, і тоді, можливо, будемо сіяти ячмінь. 

Роман Шумський, керівник агрофірми «Ірина» (землі на території Черкаської ОТГ):

- Жнивували цього року – гірше нікуди: зібрали лише третину того, що було вирощено. Решту зібрати не змогли: багато полів згоріли в результаті обстрілів, частина полів заміновані. Хоча загальна врожайність непогана: близько 40 центнерів з гектару. 

Але й те, що виростили, нікому не потрібне. Логістика надто затратна (знаєте ж, яка нині вартість солярки).

Поки що вивезли зерно на елеватори, зберігаємо його там. 

– Який ваш прогноз на наступну посівну? Будете сіяти?

- Поки що не плануємо.