Чи то бізнес, чи захоплення: молода родина п’ять років утримує козячу ферму

- Козли є всюди. А у нас – цапи. Два – на шість десяток кізочок. Але справляються,- жартує Андрій Маланчак. І далі веде показувати своє господарство.

Кози мекають, бекають, і зазирають нам в очі, наче хочуть щось розказати…

Але розказують здебільшого господарі: Андрій та його дружина Галина, які в селі Когути Яворівського району, що на Львівщині, розвивають зелений туризм.

Господарі розповідають, як п’ять років тому вони, вчорашні студенти, переселилися сюди з міста, аби дихати свіжим повітрям та займатися зеленим туризмом. Взяли в оренду сільську садибу, облаштували «дім» для перших своїх двох кіз…

А далі почалося: хтось віддавав їм своїх кіз задаром, якихось козенят затим «змайстрували» свої ж цапи… Нині «Cozy farm» родини Маланчаків налічує шість десятків кіз.

А втім, козяча ферма – це така собі «замануха» для туристів: подивитися, побавитися з козами, сфотографуватися на фоні кіз. Тим більше, що вони тут особливі: англо-нубійської породи – з носами, немов у греків, і довгими висячими вухами.

Ну, і, звичайно, скуштувати натур продукт: козяче молоко та сир.

Сир, до речі, добрий. Гостинна господарка радо пригощала журналістів (дивись фото).

І виявилося, що сир, як не дивно, зовсім не має специфічного козячого запаху.

Після дегустації сиру журналіст «Карачуна» поцікавився у Галини секретом його приготування. Ось, що вона розповіла:

– Козячий сир не буде мати специфічного козячого запаху, якщо:

1) суворо дотримуватися гігієнічних умов (вим’я кози перед доїнням має бути чисто вимите);

2) кози мають якомога більше часу перебувати на свіжому повітрі. Також на якість молока впливає те, що коза їсть;

3) має значення порода кіз. Кози англо-нубійської породи зазвичай не мають специфічного запаху.

Під час нашого спілкування з господарями, помітили, як якесь молоде подружжя фотографується на фоні мальовничих краєвидів, сільської хати та кіз.

– До нас часто приїздять на фото сесії, – коментує Андрій. – Можна приїхати у будь-який день. Але для того, аби по-справжньому відпочити, треба приїздити на вихідні. Багато-хто приїжджає до нас, ставить тут намети (благо садиба розташована посеред лісу), і просто відпочиває. При цьому часто ми залюбки спілкуємося з нашими гостями. До речі, вони для нас не клієнти, а саме гості, – підкреслює господар.

– І яка ж оплата за добу перебування?

– У нас немає жодних прайсів. Хто скільки дасть, тому і раді. Для цього біля будинку розмістили напис: «Дякувати тут». Дякують!

– Чи регулюєте якось процес репродукції кіз?

– Тепер – так. Але спочатку пустили цю справу на самоплив. Наші кізочки швидко завагітніли, причому – масово. І почалося… Це було жахіття, адже так сталося, що вони народжували козенят перед зимою. Їх треба було годувати, доглядати. Словом, нам дісталося тоді по повній…

– Козяча ферма – бізнес, який годує?

– Якщо тільки в комплексі з зеленим туризмом. Для нас важливо, аби гості були задоволені. Тоді задоволені й ми – морально і, певною мірою, фінансово.