Міна, що розірвалася, покалічила тіло, але не зламала дух жителя Слов'янська

Війна одних убиває, інших калічить.

Вбиває фізично. А ось калічить – і морально, і фізично. Але коли скалічене тіло болить і не дає поринути у звичне життя, важливо не зламатися, не стати повним інвалідом – без віри та надії.

Український воїн, сапер Владислав Єщенко не зламався. Він втратив на фронті зір та слух. Але не втратив силу духу. Хоча тільки Влад знає, скільки коштувала і чого варта йому ця мужність.

… Жителем Слов'янська Владислав Єщенко став після сумнозвісних подій 2014 року. Він не захотів залишатися у захопленій сепаратистами рідній Горлівці, і разом з батьком переїхав до Слов'янська.

Шкільне життя продовжилося у ЗОШ № 15. Після закінчення школи Влад отримав робочу спеціальність (монтажник гіпсокартонових конструкцій) у Слов'янському художньому ліцеї (колишнє ПТУ №76).

Потім була цікава, хоч і ризикована робота демінером у HALO Trust — британській благодійній та американській некомерційній організації, яка займається знешкодженням наземних мін та боєприпасів, що не розірвалися, але становлять небезпеку для цивільних осіб. В HALO Trust Владислав отримав перші знання та навички роботи з розмінування територій.

Звісно, робота з цивільного розмінування територій пов'язана з певними ризиками. Але зате – цікава! Особливо для двадцятирічного хлопця. Та й оплачувалася непогано. Словом, своїм професійним вибором Влад був задоволений.

А потім почалася війна. Шок від повномасштабного вторгнення російських військ в Україну був недовгим, і за кілька днів після 24 лютого Владислав Єщенко з'явився у військкомат. Причому прибув туди без жодних повісток – добровільно. І 5 березня вже склав присягу.

В інтерв'ю журналістці телеканалу «TV-7 Маріуполь» Влад так описує своє рішення вирушити на фронт:

- Коли почалася війна, я вирішив піти захищати Батьківщину – з міркувань совісті, по-іншому не міг. Тут, напевно, і розповідати нема чого. 24 серпня мені виповнилося 24 роки. Більшість знають мене під армійським позивним "Самурай". Наш інженерно-саперний взвод перебував у Донецькій області. Основна частина взводу – добровольці. Багато хто навіть «строчку» не служив. Але бойовий дух був присутній у всіх. І якось одразу відчулася згуртованість. Усі хлопці знали та розуміли, куди й навіщо вони прийшли. Наш взвод спеціалізувався на тому, щоб нейтралізувати погрози, що прилітали від ворога. Знешкоджували касетні боєприпаси, міни, розтяжки.

Розповідаючи журналісту «Карачуна» про свої фронтові будні, Влад жодного разу не вжив слова «сапери» (у його розумінні, і так усе ясно). Хоча саме ці бойові завдання (щодо розмінування територій) і виконували на війні Влад Єщенко та хлопці з його підрозділу.

… Трагедія сталася 9 серпня: під час виконання бойового завдання в районі Бахмута Влада було тяжко поранено. Як він каже, «отримав бойове поранення внаслідок самоліквідації боєприпасів». Простіше кажучи, підступна міна спрацювала «на випередження».

Поранення виявилося серйозним: множинні уламкові поранення тіла, обличчя.

Результат: майже повна втрата слуху, сліпота.

Розповідає друг Влада волонтер Артем Пахомов:

– Влад потрапив у шпиталь у дуже тяжкому стані. Він був на межі життя та смерті. З'ясувалося, що кістки обличчя були втиснуті всередину, пізніше йому вживили титанову пластину на лобову частину обличчя. Не буду далі вдаватися в медичні подробиці – що лікарі видаляли, які органи відновлювали. Але зір Владу повернути не вдалося. А слух відновили частково – лише на одне вухо.

Важливе уточнення: на одне вухо Влад таки чує. На скільки відсотків «працює вухо» – точніше про це, звичайно, можуть сказати лише лікарі-отоларингологи. Але головне – Влад не повністю втратив слух!

До речі, журналіст «Карачуна» спілкувався з Владом мобільним телефоном. Спілкування проходило без проблем, у Влада мова грамотна, логічна. За словами батька, щоб чути співрозмовника, телефон йому ставлять на гучний зв'язок. І тоді, піднісши мобілку до вуха, він може спілкуватися.

… Автор цих рядків не бачив Влада «наживо» – лише на фотографіях, які надіслав Артем Пахомов (див. нижче). Неможливо дивитися без болю на ці фотографії Влада Єщенко. Ось він – молодий, сильний, симпатичний хлопець. Він сповнений життєвої енергії, надій та планів на щасливе майбутнє.

А ось фронтові фотографії. На них – бравий боєць «Самурай» стоїть поряд з автомобілем, на якому замість номерного знака – його позивний.

А ось фото після поранення: бинти, шрами, понівечене тіло, обличчя Влада.

Йому – боляче та важко. А що відчувають рідні, друзі Влада? Як то кажуть, не дай Боже...

Але вони також не здаються. Як можуть і чим можуть підтримують Влада. Щоправда, для цього батькові довелося залишити роботу в Польщі. Натомість заробляти гроші для сім’ї, він змушений невідлучно бути поряд з сином.

Розповідає батько Владислава – Олександр Єщенко:

– Після початку війни, Влад одним з перших прийшов до військкомату. Звичайно, я, як батько, дуже переживав за нього. Розумів усі ризики, з якими пов'язана робота сапера. Але я шаную вибір свого сина. І пишаюся ним. Він для мене справжній герой.

Так, Влад – герой.

Але що далі?

А далі – операція, яка має відновити слух хоча б на одному вусі. До неї зараз і готується Влад. Потім – протезування на іншому вусі.

Боротьба за відновлення слуху потребує чималих грошей. Як каже Артем Пахомов, для протезування (вживлення імпланту) потрібно близько 20 тисяч доларів США. Яких сім'я теж не має.

Але й за зір Влада вже розпочалася боротьба!

– Коли я дізнався про діагноз Влада, почав шукати людей, які розуміються на сучасній офтальмології, – розповідає журналісту «Карачуна» Артем Пахомов. – Знайшов спеціалістів, які підказали, в якому напрямі треба «копати». Виявилося, що в Іспанії є клініка, яка займається, зокрема, подібними проблемами. Але поки що все це швидше експериментальне лікування. Є деякі медичні технології, які дозволяють зробити сліпу людину слабозорою. Тобто можна домогтися, щоб Влад міг бачити якісь контрастні речі і міг реагувати на рух. Це дозволить йому хоча б мінімально орієнтуватися у просторі. Ми знайшли людей, які згодні взяти Влада на дослідження. Але для цього потрібно, щоби Влад знаходився в іспанській клініці – від трьох до дев'яти місяців. На все це потрібні гроші. За скромними підрахунками – не менше ніж п'ять мільйонів гривень. Ми вже зібрали частину грошей – один мільйон двісті сорок дві тисячі гривень. Вірю, що за допомогою небайдужих людей зберемо необхідну суму.

Друг Влада та волонтер Артем Пахомов вірить, що іспанські лікарі зможуть зробити неможливе: хоча б мінімально повернути Владу (ні, не зір) здатність орієнтуватися у просторі.

А сам Влад – вірить? Я спитав у нього про це. Ось що він відповів:

- Коли я тільки-но вийшов з коми, і сталося повне усвідомлення того, що у мене, напевно, не буде можливості повернутися до повноцінного життя, ми почали моніторити сучасні розробки закордонних клінік у галузі офтальмології. Незабаром знайшли в Іспанії клініку, яка експериментально займається питаннями часткового відновлення зору. Вони готові мене прийняти. А я готовий виступити у ролі «піддослідного» пацієнта. Звичайно, гарантій ніяких вони не дають. Але я вірю, що у цій клініці мені допоможуть. Я в повному бойовому дусі! І вірю, що на власні очі зможу побачити перемогу України у цій війні.

- У тебе оригінальний армійський позивний – Самурай. Звідки він?

– Дуже люблю японську тематику, цікавлюся історією, звичаями цього народу. Самурай – воїн. Звідси такий позивний. Все логічно.

- 24 роки – час для кохання. У тебе є дівчина?

– Звичайно, у мене є моя «друга половина», яка весь цей час чекала на мене, коли я повернуся з війни.

- Як вона відреагувала на твоє поранення та на його жахливі наслідки? Не кожна дівчина готова пов'язувати свою долю з людиною, чиї фізичні можливості обмежені...

– Коли зі мною трапилася ця біда, моя Валерія відразу ж приїхала до шпиталю. Вона перебуває зі мною весь час, всіляко підтримує мене. Я зробив їй пропозицію (вже після мого поранення) і вона прийняла її. Ми незабаром зареєструємо свій шлюб. Вже й весільні каблучки замовили!

Допомогти родині Владислава Єщенка можна за такими реквізитами:

5375 4112 0143 8111 – Пахомов Артем Євгенович (волонтер, друг сім'ї) – +380500279300

Посилання на банк https://send.monobank.ua/jar/ABSbo5ANVM