Волонтери Слов’янська відкрили «другий фронт»

Війна відкрила в багатьох людей нові якості. Хтось добровільно пішов захищати рідну країну, хтось свій громадянський обов’язок вбачає в тому, аби сумлінно працювати в тилу, і своїми, чесно сплаченими податками, наближати перемогу.

Після повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, чимало наших земляків, відчуваючи необхідність особистого внеску в перемогу, стали волонтерами. Чи не найбільш відомою у Слов’янську є волонтерська організація «Слов’янська фортеця». З її керівником, недавнім депутатом міської ради Дмитром Кочуковим, цими днями поспілкувався журналіст «Карачуна».

- Пане Дмитре, давайте почнемо з того, коли і за яких обставин була створена благодійна організація «Слов‘янська фортеця», чия це була ідея?

– З перших днів війни разом з багатьма своїми друзями, знайомими та незнайомими людьми, ми почали забезпечувати новостворену військову частину Слов’янської територіальної оборони усім необхідним, що потребували на той час наші воїни. Це, зокрема, медикаменти першої необхідності, матеріали для перев’язок та надання першої медичної допомоги. У співпраці з місцевим бізнесом ми доставляли нашим захисникам електричні кабелі, ліхтарі, батарейки та акумулятори, теплий одяг та взуття. Займалися також звичайною буденною роботою: придбавали порожні мішки, які наповнювали піском, створювали тимчасові оборонні споруди, на прохання військових встановлювали на дорогах бетонні огорожі. У співпраці з декількома місцевими бізнесменами знайшли лекала, матеріал, професійних швачок та розпочали пошив «розгрузок». Словом, робили все, що могли для наших воїнів.

Війна тривала, фронт наближався до рідного міста. Прийшов час, коли і нам довелося подумати про евакуацію своїх родин. Після вимушеного переїзду в більш-менш безпечні регіони країни, ми продовжували спілкуватися, налагоджувати нові й відновлювати старі зв’язки. Так, телефоном через знайомих, я знайшов меценатів, які профінансували, а виробники виготовили та доставили на фронт бронеплити для плитоносок, 20 бронежилетів, 100 «розгрузок».

Якось мій шкільний товариш Андрій Дуплякін, який вже давно живе в Америці та з перших днів російської агресії допомагав власним коштом українським військовим, познайомив мене з неймовірними людьми – волонтерами організації UnitedHelpUkraine зі Сполучених Штатів Америки. Завдяки цим українцям, а також завдячуючи цьому фонду, невдовзі у нас з’явилася можливість регулярно допомагати українським воїнам.

Наприклад, разом з моїми земляками Мариною Шевченко, Мариною Даниловою, Юрієм Мікішем, Миколою Мироненком за фінансової підтримки UnitedHelpUkraine ми придбали в Європі та відправили на схід перші три автівки для військових. За допомогою донатів, разом з Мариною Шевченко ми закупили та доставили військовим генератори, сонячні міні-електростанції, взуття, одяг, будівельні матеріали, оргтехніку, їжу тощо.

На певному етапі нашої волонтерської діяльності з’явилася необхідність в офіційній реєстрації нашої групи. Тут на допомогу прийшла Віталіна Федорова, яка, маючи відповідний досвід, взяла на себе усі юридичні, бухгалтерські та інші питання реєстрації та існування організації.

20 липня 2022 року – день офіційного заснування Благодійної організації «Слов’янська фортеця».

Я є професійним адвокатом, отож мені і довірили очолити організацію. А ще відповідаю за надходження фінансів та співпрацюю з донорами, спілкуюся з іншими волонтерськими організаціями, координую дії команди однодумців.

- Мабуть, не буде зайвим згадати найбільш активних членів «Слов’янської фортеці»…

– Згоден. Вони того варті. Отже, до складу нашої організації входять:

Марина Шевченко – юрист за фахом, волонтер за духом, активна та небайдужа людина. Вона відповідає за закупівлі, логістику, доставки з Європи та заходу країни.

Олександр Міма – підприємець та власник керамічного бізнесу в Слов’янську. Надійний, практичний спеціаліст у різних напрямках, який взяв на себе відповідальність за пошук, закупівлю, логістику, транспортування, ремонт, доставку різноманітних товарів звідусіль.

Віталіна Федорова – адвокат, фахівець з корпоративного права. Вона відповідає за законність дій, договірні відносини, звітність, зв’язки з іншими волонтерами та благодійними і громадським організаціями.

Юрій Бєлокобильський – лікар, фармацевт. До війни він лікував дітей, знаходив та поставляв необхідні медикаменти юридичним особам та звичайним людям. Війна змусила його зайнятися волонтерською діяльністю. Тепер Юрій забезпечує гуманітарні поставки медикаментів військовим.

Також ми постійно співпрацюємо з багатьма волонтерами та волонтерськими, громадськими і благодійними організаціями з Донеччини, Полтавщини, Львівщини, Франківщини, Волині тощо.

З моменту повномасштабної військової навали росіян наша команда придбала матеріальних цінностей приблизно на 2,5 мільйони гривень!

Місія та головна спрямованість роботи нашої організації, яку ми спільно зафіксували в наших документах – це:

• забезпечення матеріальних потреб ЗСУ для наближення перемоги;

• лікування та реабілітація військових;

• інтеграція ВПО в нових соціальних умовах;

• відновлення інфраструктурних об‘єктів України, надання можливості самореалізації соціально активним людям.

Наразі найбільшу увагу ми приділяємо допомозі військовим, оскільки саме від них залежить, чи буде в нас майбутнє. Це воїни територіальної оборони, Національної гвардії, інші підрозділи Збройних сил України, які зараз боронять схід нашої країни. Однак не забуваємо і про найбільш вразливі групи – ВПО та дітей.

- З ким співпрацює ваша організація, хто допомагає їй?

Щодо співпраці – напрямків два.

Перший та головний – це пошук благодійників: фізичних та юридичних осіб, які можуть допомогти матеріально – коштами, конкретними речами, їжею тощо.

Другий – це співпраця з іншими волонтерами, благодійними організаціями, військово-цивільними адміністраціями.

- Які зараз головні потреби «Слов’янської фортеці» – донати?

– Так. Ми шукаємо благодійників – українських, іноземних, не важливо. На сьогодні, повторюсь, активно співпрацюємо з американською благодійною організацією UnitedHelpUkraine. Більшість її засновників – це американці українського походження. Їхня щоденна праця захоплює.

Але того замало. Фінансів завжди не вистачає!

Приміром, нещодавно ми придбали в Європі дві вживані автівки. На початку січня доставили їх на ремонт до Києва. Це пікап Mitsubishi L 200 (для звільненої Святогірської громади) та повнопривідний Hyundai Terracan, який поїде до медичного підрозділу батальйону спеціального призначення «Донбас» для евакуації поранених.

За оцінками спеціалістів станції по ремонту автівок, Mitsubishi L 200 потребує серйозного ремонту. За попередніми оцінками, вартість ремонту може становити біля 80 тисяч гривень, ремонт Hyundai Terracan з купівлею нових позашляхових шин оцінили біля 40 тис. грн. Отже 120 000 гривень – це той мінімум, якого потребуємо саме зараз.

Звертаюся до усіх небайдужих земляків з проханням: допоможіть нашим захисникам вистояти та перемогти російську навалу! Ми будемо раді своїм «другим фронтом» конвертувати ваші гривні в автівки, генератори, радіостанції, амуніцію для військових. Ми також прагнемо підтримати тих українців, які через війну потрапили в скрутне становище.

Реквізити для донатів є на нашому сайті https://www.slovfortress.org/

Підписатися на новини організації: https://www.facebook.com/SlovyanskFortress