Чому жителям Слов’янська не вигідна «Слов’янськтепломережа». Де і як нас дурять?

Фото з архіву КарачунаБагато років жителів багатоквартирних будинків переконували в тому, що централізоване опалення більш вигідне, ніж індивідуальне. Мовляв, це, передусім, безпечно та економічно вигідно.

Щодо безпеки, то тут жодних сумнівів. А от чи економічно вигідно?

«Ніякої економії! Централізоване теплопостачання вигідне лише підприємству «Слов’янськтепломережа», – запевняють ті власники квартир у Слов’янську, які свого часу встигли перевести своє житло на автономне опалення.

Бажаючих встановити в своїх квартирах автономку було багато. Проте, влада швидко зрозуміла, що цим шляхом готові йти більшість власників квартир, і «прикрила лавочку». Було видано нормативні документи, якими встановлювалася заборона на відключення від централізованого теплопостачання окремих квартир. Переходити на автономне опалення (відключатися від тепломережі) дозволили тільки за умов, коли всі мешканці багатоквартирного будинку (усі сто відсотків!) офіційно давали на те свою згоду.

На тому процес загальмувався, оскільки дуже складно, а часто просто не можливо, було отримати таку згоду від усіх мешканців багатоквартирного будинку. Проти автономки виступають передусім ті з них, хто отримує житлові субсидії: навіщо їм та автономка, їм і так добре, бо за них платить держава. Приміром, у Слов’янську дозвіл на відключення від централізованого теплопостачання отримали лише кілька невеличких багатоквартирних будинків, де через малу кількість квартир мешканцям будинку було простіше дійти згоди.

Решта жителів Слов’янська змирилася з існуючою ситуацією. Розуміючи, що змінити нічого не в змозі, слов’янці просто тихо обурювалася, коли в черговий раз отримували платіжки за опалення із захмарними цифрами у графі «До оплати».

Потім війна розкидала наших земляків по різних регіонах України. Чимало слов’янців на новому місці орендують житло у багатоквартирних будинках. І з подивом дізналися, що не всюди в нашій країні треба платити за комунальні послуги такі шалені гроші, як, приміром, у Слов’янську. Що є цілі міста, де взагалі відсутні не тільки підприємства тепломережі, а й ЖЕКи, керуючі компанії, ОСМД. І нічого, люди в цих містах живуть не гірше, ніж там, де все це є і начебто працює.

Про це журналісту «Карачуна» розповіли, зокрема, ті наші земляки, які навесні минулого року евакуювалися до міста Знам’янка Кіровоградської області і міста Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. І не тільки розповіли, а й підкріпили свої розповіді розрахунками за комунальні послуги, які власники квартир щомісяця подають їм, як орендарям житла, для відшкодовування витрат на комуналку (див. нижче).

Давно забули, що таке котельня

Отже, і в Знам’янці, і у Верхньодніпровську відсутнє централізоване теплопостачання. В цих містах взагалі немає котелень. Від централізованого теплопостачання тут відмовилися більше 15 років тому. Чому відмовилися? Просто порахували витрати на утримання підприємств теплопостачання, ремонт і заміну теплових мереж тощо.

Піти на такий крок місцеву владу примушував і вал боргів населення за спожите тепло, який накопичувався з кожним опалювальним сезоном. Врешті-решт місцева влада ухвалила мудре рішення: перейти на індивідуальне опалення усім містом!

Відтоді багатоквартирні будинки опалюються індивідуально: природним газом, або електроенергією. Якому енергоносієві надати перевагу – вирішує власник квартири. Яка система індивідуального опалення переважає – газ чи електрика – співрозмовникам «Карачуна» достеменно не відомо. Напевне, якісь свої переваги та недоліки має і газ, і електрика.

Приміром, електричне опалення є більш екологічно чистим. Бо навіть за умов встановлення сучасного опалювального котла, важко повністю позбутися газового пилу у квартирі. Як розповіли журналісту «Карачуна» орендарі житла з електричним індивідуальним опаленням, суттєво економити на опаленні дозволяють сучасні керамічні панелі, які споживають прийнятну кількість електроенергії і добре обігрівають житлові приміщення, а також встановлення двозонного електролічильника.

Індивідуальне газове опалення є ще більш економним. Зокрема, завдяки теперішнім помірним тарифам на природний газ.

Про свої теперішні витрати на оплату комунальних послуг розповіли двоє жителів Слов’янська, які евакуювалися до міста Верхньодніпровськ.

У цьому місті вони орендують трикімнатну квартиру на середньому поверсі п’ятиповерхового багатоквартирного будинку.

Квартира площею 64 кв.м., звичайна «чешка» з двома лоджіями. Будинок із силікатної цегли (у цьому місті усі будинки побудовані з такої цегли), яка, як відомо, мало здатна до збереження тепла. Вікна у квартирі пластикові, якісні. Опалюється квартира газовим одно-контурним котлом (не надто сучасним). Воду на ванну кімнату підігріває газова колонка. Вода на кухні гріється за допомогою електроводонагрівача проточної води, який, як відомо, споживає більше електроенергії, ніж накопичувальний електроводонагрівач (бойлер).

На опаленні наші земляки вирішили не економити: налаштували газовий котел на рівні, який упродовж усього опалювального сезону забезпечував у квартирі прийнятну температуру – 20-21 градусів. Така температура їх цілком влаштовувала. Вони без жодного жалю згадували, як у їх слов’янській квартирі навіть у морози термометр показував 24 градуси, через що доводилося часто відчиняти вікна, аби не очманіти від надмірного тепла.

Того тепла, за яке усім нам, жителям Слов’янська, доводилося (і доводиться) платити шалені гроші!

А тепер порівняйте: за опалення трикімнатної квартири і за користування газом на газовій плиті наше подружжя у Верхньодніпровську упродовж усіх зимових місяців платило від 939 до 1122 гривень. В це важко повірити, але це – реальний факт!

Звісно, зима, що минула, не відрізнялася морозами. Але скажіть: чи може хтось із жителів багатоквартирних будинків у Слов’янську сказати, що за опалення такої ж за метражем квартири він платив такі смішні суми?

«Що це таке – ЖЕК?»

Жителі Верхньодніпровська давно забули, що таке ЖЕК. Ба більше – вони й гадки не мають про ОСМД, про керуючі компанії. І при цьому їх багатоквартирні будинки перебувають не в гіршому стані, ніж більшість таких же будинків у Слов’янську.

«Хто ж обслуговує ці будинки?»,- можливо, спитають наші читачі.

Постійно – ніхто. Бо немає в цьому жодної потреби.

Так, тут теж, бува, протікають дахи будинків. Теж треба періодично міняти каналізаційні, водопровідні стояки, ремонтувати під’їзди, навіси, вхідні двері тощо. Всі ці ремонтні роботи, звичайно, виконуються.

Але схема проста: зібралися мешканці під’їзду (або будинку), обговорили ситуацію, ухвалили рішення, скинулися. Затим запросили приватну ремонтну бригаду або конкретного спеціаліста – залежно від обсягу ремонту. Прийняли роботу, розрахувалися з виконавцем робіт. Готівкою, звичайно.

Все. Проблема вирішена. І не треба щомісяця вносити квартплату, не треба платити зарплату керівнику і бухгалтеру ЖЕКУ, ОСМД чи керуючої компанії. Не треба жодних офіційних звітів і зайвої бюрократії. Все швидко, просто, прозоро. Усі задоволені.

У багатоповерхівках вищезгаданих міст нині стоять порожніми чимало квартир. Причини традиційні для українських реалій: їх жителі виїхали на заробітки до інших міст чи за кордон. Але люди не поспішають продавати свої квартири. Головна причина: утримання житла їм майже нічого не коштує! На газ, воду, електроенергію – лічильники. За опалення платити не треба. Квартплата відсутня. Залишаються якісь копійчані витрати на дрібні ремонти будинку\під’їзду.Цікаво, що нашим співрозмовникам не доводилося чути від жителів суміжних квартир скарги на своїх сусідів, які не живуть і, отже, не опалюють свої квартири.

Система теплопостачання у Слов’янську потребує реформування!

Війна триває. І, звісно, зараз не на часі розбиратися в тому, як то так виходить, що теплопостачання у Слов’янську перетворилося на «грабіж серед білого дня»? Але після війни цю проблему треба буде якось вирішувати.

Як? Є два варіанти.

1. Відмовитися усім містом від централізованого теплопостачання і перейти на індивідуальне опалення житла.

2. Поставити «Слов’янськтепломережу» під тотальний громадський контроль.

В іншому випадку це підприємство роздягне нас, жителів Слов’янська, до трусів…