Представники двох поколінь слов’янської журналістики несподівано зустрілися у Кракові

— А я вас знаю. І сайт Карачун читала, коли жила у Слов’янську. Тепер навчаюся у Києві, але зв’язків з рідним містом не полишаю…

Так почалося моє знайомство з колегою і землячкою: у недавньому минулому випускницею загальноосвітньої школи № 12, а нині студенткою другого курсу факультету журналістики київського університету імені Бориса Грінченка Валерією Мусхаріною (на фото праворуч).

У роботі конференції оголосили коротку перерву, отож була можливість поговорили з Валерією про рідне місто і професію, про важливість підтримки українських медіа з боку ряду європейських партнерських організацій. І, звісно, про ту різнобічну допомогу українським журналістам, яку надає Національна спілка журналістів України. До речі, у свої 18 років Валерія вже є членкинею НСЖУ.

Вона розповіла мені про своє навчання на журфаку і про роботу в газеті «Україна молода», де Валерія працює на посаді кореспондента. Готує новини, пише на теми медіа грамотності, культури тощо. А ще розповіла про свої журналістські плани: по завершенню навчання хоче працювати не в газеті, а на радіо. Хоча, з огляду на те, як Валерія виглядає у кадрі, могла б успішно працювати і на телебаченні.

Ну, і, звісно, поділилася своїми враженнями від конференціії:

— Сьогодні обрала найцікавіші для себе панельні дискусії. Перша — на тему інтервʼювання людей, що пережили насильство. Друга — про гендерно чутливу журналістику від головної редакторки сайтів «Повага» та «Жінки — це 50% успіху України» Вікторії Кобилянської та керівниці Інституту розвитку регіональної преси Оксани Максименюк.

… Конференція триває. Попереду чотири дні цікавих професійних дискусій, участь у тренінгах, практичних семінарах, нетворкінгах, обговорення актуальних проблем української журналістики.