- Категорія
- Статті
- Дата публікації
- Кількість переглядів
- 2347
Як деякі жителі Слов’янська відпочивають на природі у Святогірську
Стаття «Жити сьогодні, чи відкладати життя на після війни? Що говорять жителі Слов’янська», надрукована на Карачуні, мала широкий читацький резонанс. Цікаво, що деяких наших земляків вона спонукала до дій: провести вихідні на природі — у Святогірську. З окремими сміливцями поспілкувався журналіст Карачуна
Родина жителя Слов’янська Володимира вирішила, що після закінчення робочого тижня можна дозволити собі короткий відпочинок на природі. Питання «куди поїхати» не стояло: улюблений Святогірськ поряд. Їхати недалеко, все рідне і знайоме. Та ще й напрочуд тепла погода підказувала: «не сумнівайтеся, ловіть момент, доки є така можливість!».
Та був ще один привід для виїзду на природу: хотілося, нарешті, «вигуляти» причеп — так званий «дім не колесах». Свого часу родина Володимира придбала його, сподіваючись мандрувати країною. Було стільки планів, сподівань! І вони б здійснилися, якби не війна.
Війна, війна, війна… Третій рік вона, клята, присутня в житті кожного українця: у наших думках, сподіваннях і страхах, у нашій люті і ненависті до ворога.
Але, як стверджують психологи, не можна весь час жити війною! Бо тоді неминуче внутрішнє вигоряння людини.
Саме так розмірковувала родина Володимира, коли їхали до Святогірська.
Та чи вдалося їм відпочити?
— Трохи відпочили, звичайно, — розповідає глава сімейства. — Але не так, як хотілося б. Та ми розуміємо: війна… Сьогоднішній Святогірськ — звичайне прифронтове місто. Періодично чується канонада. Інколи вибухи лунали, як нам здалося, десь неподалік.
Новий міст через річку Сіверський Донець для проїзду автотранспорту досі закритий: дорога на міст перегороджена бетонними блоками. Отож автотранспорт, як і раніше, їздить через понтонний міст.
Загальне враження від Святогірська — пригнічене. Тут сумно, мало людей. Пригнічують і жахливі види розбитих готелів, кафе, житлових будинків. А колись на Благовіщення до Святогірської лаври приїздили тисячі жителів міст і сіл Донеччини. Тепер тут малолюдно. Біля лаври дві людини продавали якість продукти, будівельники вимощували тротуарною плиткою доріжки біля моста.
За весь день суботи ми побачили лише дві пари, які прогулювалися набережною Сіверського Донця. Але все одно не шкодуємо, що виїхали на короткий відпочинок. Бо ніхто не знає, коли ще з’явиться така нагода.