Памятник Артему в Святогорске: жители высказались по поводу его судьбы

Устоит ли Артем в Святогорске

Месяц назад президент ОО «Святогірськ на долоні» Валерия Костюшко в местном одноименном чате провела опрос среди участников по поводу дальнейшей судьбы памятника Артему в Святогорске.

Тогда, чтобы выяснить настроения горожан, у жителей Святогорска было два варианта ответа: 

  • Артема нужно уничтожить, как символ тоталитаризма и пролетариата;

  • Артема нужно сохранить, как визитку Святогорска, достопримечательность истории и архитектуры.

Подробнее об этом Карачун писал в статье Памятник Артему в Святогорске: сносить или оставить?

На днях Валерия Костюшко побывала на Лысой горе у подножья памятнику Артему. А сегодня она опубликовала результаты голосования участников чата «Святогірськ на долоні». В голосовании приняли участие 360 человек. 92 % проголосовали за сохранение памятника Артему, 8 – за его демонтаж.

Кроме результатов голосования Валерия Костюшка также поделилась впечатлениями от «встречи с Артемом».

Публикуем дословно:

- Завітала нещодавно до Артема...

Це булла довгоочікувана та зворушлива зустріч!

Багаторо змовляли.

Згадували, які ми були щасливі!

Як сотні разів проводжали сонце та разом милувалися безкрайніми лісами Святогір'я...

Про вогні Святогірська, про чарівну осень, про смарагдову стрічку СіверськогоДінця наприкінці літа...

Про те, як разом зустрічали майже кожен Новий рік останньогодесятиліття...

Як безтурботно та раідстно ми жили у тому, минулому, житті...

Він розповів мені про те, як все змінилося, в одну мить, у лютому 2022.

Як замість спів у птиць та цілющих дзвонів, стало чутно лише вибухи та стрілянину...

Як горіли бескрайні ліси...

Як на його очах знищувався дорогий серцю Святогірськ...

Розповів, як замість нескінченних туристів та місцевої молоді, единою їого компанією стали Захістники України. 

Про біль...

Про смерть...

Про бомбардування...

Про мужність та відвагу нашіх хлопців...

Про те, як пліч-о-пліч з хлопцями, боронив він нашу землю, так і не давши оккупанту форсувати річку...

Про те, як поранений, але незламний, він був удостоєний честі першим підняти над Святогір'ям державний прапор України!Я подякувалайому та передала ваші слова підтримки...

Він був дуже здивован та навіть збентежен, дізнавшись про те, яке важливе значення він має для абсолютної більшості мешканців Святогір'я!

Про те, що ми його в образу не дамо!

Розлучатися було сумно, але у цей раз, ми обидва знали, що дуже швидко зустрінемося знов!