Історія жительки Слов’янська, яку двічі врятувала Австрія

Людська пам'ять примхлива. Можна чудово і в деталях пам'ятати події свого дитинства, але при цьому забувати, куди вчора ввечері поклав ключі від автомобіля. 

Але в житті кожної людини є події, які не забуваються. Про одну з таких подій журналісту «Карачуна» розповіла жителька Слов’янська, яка нині знайшла прихисток в Австрії.

… 1943-й. Йшов другий рік окупації України Німеччиною.

Дівчинці Надії, яка в той час жила в передмісті Слов'янська, виповнилося три роки. Частину кімнат у великому будинку її батьків займав австрійський офіцер. Посеред двору стояла польова кухня. У флігелі жили денщик офіцера Пауль та кухар цієї військової частини. Ці солдати пройшли з вермахтом усю Європу, тому на фронт їх уже не посилали, за що їхній підрозділ отримав жартівливу назву «Курортна австрійська дивізія».

Літо сорок третього видалося типово українським: спекотне сонце, у яскравій синяві неба пливуть легкі хмари, полуденна спека. На своїй батьківщині в Австрії Пауль був залізничником, і щоб не нудьгувати тут від неробства, він полагодив навколо будинку паркан, а згодом навчився ремонтувати взуття. 

Незабаром Пауль перешив свій солдатський ранець таким чином, що сумка була попереду. Він часто садив у ранець маленьку Надю, і вони вирушали на прогулянку берегами місцевої річки. Щоб дитині було зручно, Пауль вирізав у сумці отвори для ніг, й вони вдвох стали схожими на кенгуру.

Слов'янськ, травень, 1943 рік

Той пам'ятний день кінця серпня 1943 року Надійка досі пам'ятає у деталях. Почався він, як завжди.

Тихий ранок. Мама Наді працює на городі, її брат збирається на рибалку, кухар чаклує біля своєї кухні, а Пауль забиває черговий цвях у чийсь старий черевик. Сама Надя бадьоро тупцює до хвіртки на вулицю.

Раптом почувся низький вібруючий звук. Спочатку ледь помітний, цей звук швидко наростав, переходячи в пронизливий свист. І якби не австрійці, які спочатку кинулися на землю, закриваючи голови руками, Надя так і стояла б, дивлячись на літак, що пікірує з неба. Її згріб у оберемок Пауль. Щось кричачи, він відкинув дитину під паркан, і сам упав зверху, закриваючи собою Надю.

Земля здригнулася, пролунав оглушливий гуркіт, і Надя дивилася з-під плеча Пауля, як у повній тиші на землю падають дошки, цегла та шматки штукатурки.

Відтоді минуло багато років. Майже вісім десятиліть мирного життя. 

Аж ось настав страшний лютий 2022 року. Над Україною кружляють, шукаючи чергові жертви, російські літаки. Гинуть безневинні люди. І знову Австрія рятує життя українців.

Надії нині 82 роки. Зараз вона знову перебуває під захистом Австрії. Змучену трьома добами дороги в переповненому вагоні потягу, літню жінку тепло зустріли в австрійському місті Грац. Гостинність і доброта, які оточують тут Надію, сповнюють її серце почуттям глибокої подяки Австрії та її народу.

– Дякую, Австріє, – каже Надія.

І сльози на її очах.

Австрія, квітень, 2022 рік