Пам'ятник Артему у Святогірську: жителі висловилися щодо його долі

Місяць тому президент ГО «Святогірськ на долоні» Валерія Костюшко у місцевому однойменному чаті провела опитування серед учасників щодо подальшої долі пам'ятника Артему у Святогірську.

Тоді, щоб з'ясувати настрої городян, жителі Святогірська мали два варіанти відповіді:

• Артема потрібно знищити, як символ тоталітаризму та пролетаріату;

• Артема потрібно зберегти, як візитку Святогірська, пам'ятку історії та архітектури.

Детальніше про це «Карачун» писав у статті Пам'ятник Артему у Святогірську: зносити чи залишити?

Днями Валерія Костюшко побувала на Лисій горі біля підніжжя пам'ятника Артему. Сьогодні вона опублікувала результати голосування учасників чату «Святогірськ на долоні». 

У голосуванні взяли участь 360 людей. 92% проголосували за збереження пам'ятника Артему, 8 – за його демонтаж.

Окрім результатів голосування Валерія Костюшко також поділилася враженнями від зустрічі з Артемом.

Публікуємо її пост (дослівно, із збереженням авторської орфографії та пунктуації):

- Завітала нещодавно до Артема...

Це була довгоочікувана та зворушлива зустріч!

Багато розмовляли.

Згадували, які ми були щасливі!

Як сотні разів проводжали сонце та разом милувалися безкрайніми лісами Святогір'я...

Про вогні Святогірська, про чарівну осінь, про смарагдову стрічку СіверськогоДінця наприкінці літа...

Про те, як разом зустрічали майже кожен Новий рік останнього десятиліття.

Як безтурботно та радісно ми жили в тому, минулому, житті...

Він розповів мені про те, як усе змінилося, в одну мить, у лютому 2022 року.

Як замість співу у птахів та цілющих дзвонів, стало чутно лише вибухи та стрілянину...

Як горіли безкрайні ліси...

Як на його очах знищувався дорогий серцю Святогірськ...

Розповівши, як замість нескінченних туристів та місцевої молоді, єдиною його компанією стали Захістники України.

Про біль...

Про смерть...

Про бомбардування...

Про мужність та відвагу наших хлопців...

Про те, як пліч-о-пліч із хлопцями, боронивши він нашу землю, так і не дав окупанту форсувати річку...

Про те, як поранений, але незламний, він був удостоєний честі першим підняти над Святогір'ям державний прапор України!

Я подякувала йому та передала ваші слова підтримки...

Він був дуже здивований та навіть стурбований, дізнавшись про те, яке важливе значення він має для абсолютної більшості жителів Святогір'я!

Про те, що ми його в обіду не дамо!

Розлучатися було сумно, але цього разу, ми оба знали, що дуже швидко зустрінемося знову!