Пам’яті Юрія Кісельова

У Слов’янську важко знайти людину середнього та старшого віку, яка не знала б Юрія Кісельова — бізнесмена, поета, громадського діяча, великого шанувальника мистецтва. Хтось знав його особисто, хтось — заочно, як автора поетичних рядків, які він часто розміщував на своїй сторінці у Фейсбук.

Художники Слов’янська просто боготворили Юрія Миколайовича, який регулярно влаштовував їх творчі вечори на своїй дачі у селі Закітне, що на Лиманщині. З його легкої руки дача перетворилася на «Будинок творчості „Вілла Закітне“.

«Вілла» — звучить солідно, пафосно. А по суті це було місце, де люди творчості — місцеві художники, поети, музиканта, журналісти — відводили душу в колі своїх однодумців. Тут лунали вірші і анекдоти, пісні і щирі розмови біля каміну. На дачі у Юрія Кісельова завжди було весело, змістовно, цікаво, ситно і по-домашньому затишно.

Мав нагоду побувати в гостях у Юрія Миколайовича і журналіст Карачуна.

Ми розмовляли з ним про бізнес (про його дітище дев’яностих — фірму «Фарко»), про складні суспільно-політичні процеси, що відбувалися в країні, про перспективи розвитку Слов’янська. Звісно, бувало випивали по чарці. І тоді, «після третьої», Юрій Миколайович зазвичай починав читати свої вірші.

Я завжди слухав їх з задоволенням, бо у цих віршах були зрозумілі усім емоції, в них пульсувало життя!

Юрій Миколайович вважав значним особистим успіхом випуск поетичної збірки «Славветка», яка побачила світ у травні 2019 року. На її презентацію, що проходила в кафе «Старые друзья», прийшли десятки шанувальників творчості Юрія Кісельова та його друзі. Це був справжній тріумф поета Юрія Кісельова!

А визначним українським поетом Юрій Кісельов вважав відомого слов’янського журналіста Олександра Дудку, творчістю якого захоплювався і творчий стиль якого намагався наслідувати. А ще любив вірші свого друга і кума, поета Бориса Білаша, хоч і не поділяв його політичну позицію. Почасти це проявлялося у влучних епіграмах, які він часто писав на вірші Білаша.

Його бізнесова зірка зійшла у буремні дев’яності роки минулого століття, коли Юрій Кісельов організував і очолив підприємство по виробництву якісного фарфорового посуду — фірму «Фарко». У ті роки Юрій Миколайович був одним з найбільш успішних і заможних бізнесменів Слов’янська. Але, на жаль, не зумів зберегти свій бізнес — довірився людині (російському бізнесмену, до речі), яка не відрізнялася порядністю.

Після початку нинішньої війни Юрій Миколайович виїхав до Дніпра. Звідти продовжував писати свої поетичні рядки, які були просякнути любов’ю до рідного Слов’янська, Донеччини, України.

Таким Юрій Миколайович і запам’ятається: патріотом рідного краю, справжнім життєлюбом і поетом, людиною гостинною і щирою.