Партия регионов 2.0. Как Ахметов подбирает наследство Медведчука

Автори – Роман Кравець, Роман Романюк, УП

"Вірите чи ні, але Ахметова реально нудить від політики, він давно не хоче займатись нею. Але Рінат надто великий, щоб могти собі це дозволити", – так описує головний внутрішній конфлікт найбільшого українського олігарха один із найвпливовіших політиків доби Зеленського.

Формально офіційного стосунку до політики Ахметов не має ще з 2012 року. Саме тоді він востаннє був безпосередньо залученим в державне управління, будучи депутатом Верховної Ради.

Але навіть ті два скликання, коли Рінат Леонідович мав мандат від виборців "Партії регіонів", сказати, що він був депутатом можна з великою натяжкою: Ахметова стабільно визнавали найбільшим прогульником Ради. Тобто уже тоді у донецького олігарха не було ніякого інтересу до публічної політики.

Такий інтерес міг, та й мав би з'явитися у 2014-му – Рінат Леонідович мав шанс гучно повернутися у політику, коли на Донбасі тільки-но починалися перші акції "русской весны".

Тодішній в. о. президента Олександр Турчинов пропонував Ахметову очолити Донецьку обласну держадміністрацію і навести порядок у неспокійному рідному для нього регіоні. Як це робив той же Ігор Коломойський у Дніпрі.

Але Рінат Леонідович не зрадив собі і в такий момент: він відмовився йти на державну службу й запропонував замість себе кандидатуру Сергія Тарути. Сам обмежився кількома відеозверненнями і сумно відомими "гудками".

"Леонідович займається виключно бізнесом, а бізнес і гроші люблять тишу. Тому Ахметов особисто не хотів і не хоче повертатися в політику", – пояснює один із колишніх колег Ахметова по "Партії регіонів".

"У Ріната для всіх напрямків є відповідні люди. Є і ті, хто ведуть політику. Це Вадим Новинський і Боря Колесніков", – додає інший співрозмовник з числа топів нинішньої влади.

Саме на двох згаданих співрозмовником людей покладаються задачі представництва політичних інтересів головного донецького олігарха.

І саме ці двоє, за даними УП, відповідають за підготовку нового політичного проекту – умовної "Партії регіонів 2.0", яка має поборотись з ОПЗЖ Льовочкіна-Медведчука за проросійське електоральне поле.

Крім того Новинський відповідає за "доукомплектування" медійної імперії Ахметова і перехоплення проросійського глядача після закриття каналів із пулу Медведчука.

Якою може бути нова партія Ахметова і чому канал "НАШ" скоро може змінити власника, дізнавалась "Українська правда".

Бізнес vs Політика, або Втома Ахметова

Щоб оцінити справжній вплив будь-кого із великих гравців на ситуацію в країні, слід подивитись, у які політичні кошики олігархи розкладають свої яйця.

У минулому парламенті вплив Ахметова був дуже відчутний.

Він був, по суті, власником контрольного пакету у фракції "Опозиційного блоку" – партії, яку створювали на уламках Партії регіонів після втечі Януковича.

Крім того, неформально донецький бізнесмен контролював "Радикальну партію" на чолі з Олегом Ляшком. Тоді, та й досі, часом складалося враження, що головний "радикал" знімає форму футбольного клубу "Шахтар" Ахметова тільки для того, щоб одягнути діловий костюм для ефіру на котромусь із каналів того ж Ахметова.

Часом інтереси Ахметова у минулому скликанні Ради лобіював і "Народний фронт", з лідерами якого Арсенієм Яценюком та Арсеном Аваковим в олігарха дуже теплі взаємини.

Після 2015 року в Ахметова склалися "робочі" відносини з Петром Порошенком. Після початкового наїзду антимонопольних органів на енергетичний бізнес Ахметова, при тому ж таки Порошенку запрацювала сумнозвісна формула визначення ціни на вугілля Роттердам+.

У 2019-му році здавалося, що з приходом на Банкову Володимира Зеленського та його партії "Слуга народу" у парламент, пуповина між найбагатшим українцем та владою буде розірвана. Та це були лише очікування виборців, нав’язані командою Володимира Олександровича.

"Якщо говорити відверто, то Рінат Леонідович зараз швидше "свій" для влади, ніж "чужий". Самі подивіться – він Банковій ні в чому не відмовляє. Навіть більше: він робить усе можливе, щоб вони відчували його лояльність", – говорить УП один зі старожилів української політики та давній знайомий олігарха.

Таку лояльність неважко було простежити з самих перших днів роботи Зеленського: треба купити карети швидкої допомоги – будь ласка, треба скинутися на боротьбу з коронавірусом – без проблем, треба попіарити на телеканалах – можна і таке.

Натомість головний олігарх якось наче між іншим отримав вплив на Кабмін, починаючи з призначення прем’єр-міністром Дениса Шмигаля, який раніше працював в структурах ДТЕК.

Сам прем'єр любить повторювати, що його призначення сталося через президентську програму "Ліфт", мовляв він сам подав заявку і його обрали. Але навіть якщо Шмигаль заїхав у владу через "Ліфт", то майже немає сумнівів, хто йому цей ліфт викликав.

Попри позірну стабільність відносини між найбагатшим українцем та Офісом президента, за часів Зеленського у політиці з'явилася одна дуже важлива особливість.

Новий президент провадить свою політику за принципом серіального wow-ефекту. На практиці це означає, що ніхто точно не може спрогнозувати, для кого зовні мирне життя уже наступного дня оберенеться санкціями, позбавленням громадянства чи жорстким інтересом правоохоронців.

Як розповідають співрозмовники в оточенні Зеленського у приватних розмовах, Зеленський не має якогось особливого пієтету ні до Ахметова, ні до Коломойського, ні до будь-кого з числа крупних бізнесменів.

Мовляв, "якщо вони навіть для нас щось роблять, ми їм все одно нічого не винні".

І, схоже, у квітні настав час Ахметова відчути, яка вона "дружба" із Зеленським.

Інакше не можна пояснити одночасної активізації влади на кількох чутливих для донецького олігарха темах: збільшення ренти за видобуток залізної руди, запровадження акцизу на "зелену" енергетику тощо.

Тому хоче Ахметов особисто займатися політикою чи ні, збереження його бізнесу зараз напряму залежить від збереження політичного впливу.

Нова стара Партія регіонів

У нинішньому парламенті найбагатший український олігарх чи не вперше за останні п’ятнадцять років не має своєї повноцінної фракції.

Звісно, є депутати, які орієнтуються на Ріната Леонідовича, або ситуативно працюють в його інтересах. Але це досить нестійка, несистемна конструкція.

Офіційний плацдарм інтересів Ахметова в Раді тримають кілька мажоритарників, висунуті від "Опозиційного блоку" на чолі з іншим олігархом Вадимом Новинським.

Крім нього "Опоблок" зумів провести у Раду на минулих виборах Сергія Магеру, Вікторію Гриб, Мусу Магомедова та Дмитра Шпенова.

До орбіти Ахметова джерела УП зараховують членів фракції "Батьківщина" Сергія Таруту – його бізнеспартнера, Михайла Волинця – голову профспілки гірників, син якого, за даними журналістів програми "Схеми" , працює у "Метінвесті", колишнього голову СБУ Валентина Наливайченка, при якому служба не мала жодних претензій до Ахметова, екс-міністра ЖКГ й колишнього кандидата у мери Києва від "Батьківщини" Олексія Кучеренка, близьку до Тарути депутатку від "Слуги народу" Людмилу Буймістр.

Крім цього, в інтересах найбагатшого українця досить системно працює кілька десятків нардепів зі "Слуги народу", що входять до неформальної групи друга Зеленського Іллі Павлюка.

Власне цим внутрішньопарламентський вплив головного олігарха у Раді і вичерпується.

Поза парламентом медійне прикриття Ахметову забезпечують низка відомих політичних діячів на ефірах телеканалів "Україна" та "Україна 24".

Це вже згадані Олег Ляшко та Арсеній Яценюк, без яких не обходяться політичні ефіри каналів Ріната Леонідовича. За частотою появи там із ними може позмагатись хіба інший колишній прем’єр Володимир Гройсман.

Також до ряду "інформаційних солдатів" найбагатшого українця віднедавна слід зарахувати і колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі.

Його фейсбучна сварливість й показова активність на користь Ахметова оголилася цілком несподівано, коли ексглава Одеської ОДА раптово пішов атакою на міністра фінансів Марченка, назвавши його "козявкою і нікчемою" саме тоді, коли Мінфін розробляв "антиахметівський" законопроєкт про ренту.

В умовах цілковитої влади Зеленського у виконавчій й законодавчій гілках влади, для повного убезпечення своїх інтересів Ахметову замало "прикриватися" колишніми. Стратегічно важливо думати про "майбутніх". Через це в оточенні олігарха роздумують про запуск власної повноцінної партії.

За даними УП, мова вже не йде про "ребрендинг" старого Опоблоку, на який шкода грошей навіть Новинському.

"Ви все побачите у найближчі місяці. Можу лише сказати так: Зеленський показав нам всім приклад, що зараз немає сенсу створювати проросійську партію, чи проєвропейську партію – адже це означає, що ці партії працюватимуть на інтереси інших країн", – з легким пафосом пояснює УП один із давніх соратників Ахметова.

Як вдалося дізнатися УП, мова йде про створення політичної сили, куди можуть увійти молоді люди, які раніше не займалися політикою, але мають показний трудовий і кар’єрний стаж, переважно на великих підприємствах самих Ахметова-Новинського.

"Зараз потрібно створювати партії за принципом "Партія регіонів 2.0". Тобто це професійні люди, орієнтовані на стабільність України, які будуть нормально сприйматися у всіх регіонах", – ділиться своїми роздумами з УП один із близьких до Ахметова нардепів.

По суті, месиджі потенційної політичної сили нагадуватимуть гасла, з якими на вибори мера Кривого Рогу йшов кандидат від партії "Слуга народу" Дмитро Шевчик: "Розвиток, мир, стабільність".

У Кривому Розі Шевчик не був просто "новим обличчям" – він чинний гендиректор Центрального гірничо-збагачувального комбінату, що належить "Метінвесту" Ахметова і Новинського. Щоправда, цей фактор йому особливо не допоміг, адже у другому турі Шевчик програв кандидату від ОПЗЖ Констянтину Павлову.

Ще один показовий кейс, за яким приблизно можна визначити тип політиків, яких пропонуватиме виборцям майбутня партія – це чинний мер Маріуполя Вадим Бойченко. Йому 43 роки, на підприємствах Ахметова він пройшов серйозний трудовий шлях: був помічником машиніста тепловозу, експертом з кадрів, начальником відділу транспортних цехів служби заступника директора з мотивації, начальником управління дирекції з персоналу і так далі.

Іншими словами, це молоді політики з конкретним бекграундом, які є експертами в окремих галузях. Ну і звісно, які раніше будували кар’єру на заводах чи комбінатах найбагатшого українця.

Прикметно, що з колишніми членами фракції "Опоблоку", які орієнтувалися на Ахметова, про створення нової політичної сили переговорів ніхто не веде.

"На парламентських виборах ми й кампанію особливо не вели. "Опозиційний блок" вже відіграв своє, думаю проєкт просто закриють і забудуть", – пояснює УП один із колишніх народний депутатів з фракції "Опоблок".

"НАШ" і "Наші"

В руках Ріната Ахметова перебуває "перша кнопка" країни – телеканал "Україна". Однак, свою популярність канал здобув не через інформаційне наповнення, а завдяки трансляції мильних драм для домогосподарок.

Для посилення впливу саме в інформаційному телепросторі, наприкінці 2019 року олігарх запустив "Україна 24". Правду кажучи, донедавна канал не користувався вибуховою популярністю. Причини була проста – величезна конкуренція з боку кількох каналів Медведчука з одного боку, і "Прямого" Порошенка – з іншого.

Але коли після санкцій Зеленського з екранів зникли "112 Україна", NewsOne та ZIK, їхня аудиторія нікуди не зникла. "Україна 24" і стала в нагоді, хоча повністю задовольнити "попит" вона не змогла.

"Розумієте, ця "Україна 24" – вона ж і вашим, і нашим. Вона така нейтральна загалом. Оця справжня "вата", яка дивилась канали Медведчука, вона цю "Україну" дивитись не може. Треба якийсь канал, який би зібрав цю аудиторію", – пояснює один із близьких соратників Ахметова.

Роль такого "збирача народу" випала проросійському телеканалу "Наш". Офіційно він був записаний на батька колишнього народного депутата фракції "Опоблок" Євгена Мураєва, який помер наприкінці минулого року. Тож, через смерть Мураєва-старшого питання формального власника наразі залишається підвішеним.

Отже після санкцій РНБО більш поміркована аудиторія з каналів Медведчука перейшла на Ахметівську "Україну 24", більш відверто проросійська – на Мураївський "НАШ".

Мураєв сам по собі не є чужим для оточення Ахметова. Попри те, що у нього є величезні амбіції й окрема партія з небанальною назвою "НАШі", що перегукується із назвою пропутінського молодіжного руху в Росії, у 2019 році Мураєв балотувався у парламент у списках "Опозиційного блоку". Більше того, як з’ясувалося, оточення олігарха грає не останню скрипку в роботі його телеканалу.

За даними УП, у канал Мураєва фінансово вкладаються голова спілки вірмен України, екс-"регіонал" і доволі близький соратник Арсена Авакова Вілен Шатворян та усе той же Вадим Новинський.

"Вілен давав грошей на самому початку, коли канал тільки запускали. А Новинський зараз по суті фінансує всю операційну роботу. У Мураєва гроші почали закінчуватися, Вадим Владиславович вирішив йому помагати. Мотивація проста – не віддавати всю аудиторію південного сходу Медведчуку", – розповідає джерело з оточення Новинського.

Після санкцій проти Медведчука і Козака Новинський продовжує фінансувати "НАШ" і навіть веде розмови з Мураєвим про офіційну покупку цього медіа-активу.

"Мураєву, правда, трохи вся ця ситуація вдарила в голову, і він називає якісь абсолютно нереальні суми. Уже бачить себе кандидатом в президенти.

Але це все – марнота. Рано чи пізно Медведчук доведе, що санкції були незаконні. Тому зараз Новинський охолоджує Мураєва, бо треба працювати швидко – зайняти нішу. Вони навіть після санкцій показували Медведчука у себе. Правда, тільки один день", – розповідає джерело з оточення православного олігарха.

"Але поки Женя (Мураєв – УП) на хвилі, то з ним трохи складно говорити. Він уже знову носиться зі своєю партією "Наші". Але йому на неї ніхто грошей не дасть, це точно", – додає співрозмовник.

***

Узагальнити переформатування політичної реальності після санкцій Зеленського проти Медведчука-Козака можна перефразом із класика: на "східному фронті" грядуть зміни.

Їх суть зводиться до спроби найбільшого олігарха і його оточення замкнути на собі "вивільнений" електорат Сходу і Півдня країни. Більш того, Ахметов, якого нібито не цікавить політика, роздумує над створенням нової політичної сили, яка нарешті має задовольнити новий ключовий запит виборця – новизна, підкріплена досвідом.

Сама постановка питання дає зрозуміти, що найбільший олігарх країни не хоче бути звичайним глядачем щотижневих серіалів "РНБО – слуга народу", а може собі дозволити грати у довгу. Й одразу на декількох фронтах.

З одного боку, ніщо не заважає олігарху "продавати" свою допомогу Зеленському і його оточенню. І мова не тільки про дуже жадані ефіри на ТБ. Мова може йти і про нову партію, з якою "можна буде зробити коаліцію в наступному парламенті".

Якщо, звичайно, хтось із нинішньої влади дотягне до наступного скликання. Що, врешті, для Ахметова не так уже і принципово: ні від телеканалів, ні від допомоги сильної партії ще жодна влада не відмовлялася.