Ещё немного и Святогорск больше не будут обстреливать: новые фото из города

Журналист Алексей Кашпоровский побывал в освобожденном Святогорске и поделился впечатлениями от увиденного там. 

Как сегодня можно попасть в Святогорск? Почему Святогорску удалось избежать тотального разрушения? Как местные жители смогли выживать в войну? Когда можно будет возвращаться в Святогорск его жителям – ответы на эти вопросы в публикации ниже (публикуем на языке оригинала):

- Потрапити у Святогірськ непросто. Хоча місто вже майже як тиждень контролюють українські військові, воно все одно ще надто небезпечне. Щодня росіяни обстрілюють його з мінометів, ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню. І вгадати, коли і куди прилетить снаряд, абсолютно неможливо. Потрапити у місто поки що можна лише на човні. З ризиком отримати "подарунок" з ворожого дрону. А їх тут і досі літає чимало.

Саме місто постраждало не так сильно, як навколишні села. Так, тут вистачає зруйнованих хат, розтрощених та пограбованих готелів. Але їх значно менше, ніж очікувалося. Військові пояснюють це тим, що саме місто надто незручне для оборони – розташоване в улоговині, воно проглядається з усіх навколишніх висот. 

В місті і досі живуть чимало людей. Переважно, це пенсіонери. Знайти їх не просто – за час окупації вони звикли ховатися. У спілкуванні з військовими обережні. Розповідають, що російських солдат майже не бачили, мовляв ті зазвичай сиділи у своєму штабі у центрі міста. З водою та харчуванням проблем не було – рятували колодязі та власні городи. Кілька разів окупанти роздавали гуманітарку – по дві банки тушонки, якась рибна консерва, крупи та макарони. 

Утім, це не означає, що росіяни у Святогірську були чемними. Аж ніяк. Чемними і "хорошими" їх робили наші солдати. На фото нижче – залишки російської колони, яка хотіла сходу захопити місто, але напоролася на бійців батальйону НГУ імені Кульчицького. Від здивування один танк "приуныл", два інших – взагалі відкинули башти. Трохи далі – рештки двох БМП і одного БТР -82. Там же – рештки кількох "ваньок", хоча більшість із них ще треба пошукати серед розплавлених двигунів.

Ще трохи – і росіян відженуть ще далі від Святогірська. І його перестануть обстрілювати. Сапери розчистять вулиці і будинки від мін і пасток, а інженери – наведуть переправи, аби сюди знову почало повертатися життя і люди. На свою, вільну від ворога землю.