Как семье из Славянска удалось восстановить свой бизнес

Близько 150 видів дерев і кущів у розпліднику площею 8 гектарів, теплиці на 400 квадратних метрів та на виставковій території у 20 000 квадратних метрів. Зараз господарство Іллі Лазаренка у Слов’янську повністю відновлене, а кілька років тому бойовими діями були знищені 99 відсотків рослин.

Сімейний бізнес дуже давно започаткували батьки Іллі. Саджанці продавали на Донеччині й по інших регіонах України. На 2014 рік планували закласти ще один розплідник у іншому місці і навіть почали там висадку.

– Під час бойових дій у Слов’янську спочатку були в місті, потім виїхали. Що відчували, коли повернулись? Господарство і дім, в які вкладені роки праці, – все було повністю зруйноване. Ми побачили просто кашу з землі, рослин, будматеріалів… – згадувати про це Іллі Лазаренкові важко.

Ранее "Карачун" уже описывал эту историю. Подробности читайте в материале В Славянке есть бизнес с уникальной историей

Розплідник на новому місці став порятунком: у ньому зберігся посадковий матеріал. Лазаренки вирощують рослини з нуля – від живця до дорослого саджанця. Однак, відновивши за два роки насадження, їм довелося так само з нуля відбудовувати збут в умовах, які геть змінилися.

Друге підкорення ринку

– Ділянку під новий розплідник у селі під Слов’янськом ми придбали приблизно за рік до конфлікту. У 2014 році побудували там теплицю, яка згодом стала нашим «запасним аеродромом». І от тут йшли бойові дії, а ми там займалися розбудовою, – каже Ілля.

Про можливість долучитися до конкурсу від Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН) Ілля Лазаренко почув від журналістів, які приїздили знімати його руїни. Він подав документи, пройшов курси з навчання бізнесу, потім – кілька відбіркових етапів. Врешті отримав допомогу від уряду Чехії у розмірі 200 тисяч гривень.

– Завдяки гранту ми відновили зруйновану торгівельну площадку. Відновили побиті секції забору, які були як решето, відремонтували притінюючий навіс на 800 квадратних метрів. Це головне, що зроблено тоді, – говорить Ілля.

Довгих два роки не займалися нічим, крім розплідника – це була робота на асортимент, на розмноження. А потім потрібно було наново виходити на ринок, хоч контакти зі старими клієнтами й лишилися. Структура збуту змінилася докорінно: на Донеччині людям переважно не до благоустрою, попит на декоративні рослини майже зник.

– Налагодити збут було дуже важко. Якщо у перерахунку на долари, реалізація в регіоні впала разів у 20 порівняно з довоєнним часом. Продаж гуртовикам за межі регіону зараз є нашим основним заробітком. Щойно відправив машину на Харків, перед цим – дві великі посилки – по тонні, по дві – поштою до Києва й до Одеси, – перераховує власник розплідника.

Бестселери та улюбленці

Найбільш популярні види – туя та ялівець. Серед туй бестселер – туя смарагд. Сам Ілля каже, що найбільше любить карликові ялинки й сосни. Це сучасні сорти, які розмножуються щепленням живців штучно виведених рослин на дикий сіянець. Вони ніколи не переростуть, посадив – і це вже на все життя. Також захоплюється мистецтвом бонсай – вирощуванням мініатюрних копій справжніх дерев. Це більше для душі, бо такі рослини продаються нечасто.

– Зрозуміло, є любителі, але у загальному прибутку частка бонсаю незначна. Продається переважно те, що коштує недорого, до 500 гривень, а будь-який топіар має коштувати значно дорожче. Якщо садовий центр закуповує рослини на реалізацію, він бере, припустимо, 100 звичайних рослин та один-два топіари. У такому співвідношенні, – каже Ілля Лазаренко.

Тепер підприємство Лазаренків знов стало на ноги, у господарстві працюють 25 людей. Відновили будинок, у лютому 2018-го в’їхали до нього, у подружжя народилася донька.

– Людям, які починають свій бізнес, сказав би, що треба ретельно обраховувати будь-яку справу, не літати у хмарах. Перші рік-два – це буде лише вкладення грошей, напрацювання клієнтської бази, маркетинг. Все не швидко робиться, – запевняє Ілля.

Джерело – книга «Великі історії малого бізнесу», створена за ініціативою Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні.