За десять кілометрів від Часового Яру: як живуть селяни неподалік лінії фронту

До «Часіка» (так у ЗСУ називають місто Часів Яр) з села Тихонівка — рукою подати: до війни місцеві пацани, бувало, їздили у Часів Яр на велосипедах. Благо асфальтована дорога вздовж каналу «Сіверський Донець — Донбас» була вільною від автомобілів.

На канальську трасу ДАЇшники пускали не всіх: мовляв, тут зона суворого санітарного режиму. І це було зрозумілим, адже канал постачав питну воду майже усій Донецькій області. Отож їздили по канальській трасі хіба що місцеві та обласні начальники.

Але невдовзі по ній можуть поїхати танки. Якщо, не дай Боже, не вдасться утримати Часів Яр, фронт може «покотитися» у бік Слов’янська, Краматорська.

Так кажуть військові експерти.

А ще фронт може наближатися до Слов’янська з іншого боку: відстань від останніх сіл Бахмутської громади, які нині перебувають під контролем української влади — Привілля, Міньківки — 24 км.

А до каналу «Сіверський Донець — Донбас» (і до сіл Малинівського старостату) від «бахмутського» Привілля — усього 8-10 км.

Чи можна нормально жити за десять кілометрів від лінії фронту?

Хотів поговорити про це з багаторічною читачкою слов’янської газети «Вісті», жителькою села Тихонівка Тіною Володимирівною Савенок.

Зателефонував їй. Трубку довго ніхто не піднімав. Думаю: мабуть, жінка порається на городі. Зрештою відповів незнайомий голос: «Тіни Володимирівни більше немає. Я — її донька. Вона разом з батьком загинула під час обстрілу: снаряд влучив у їх будинок».

Як бачимо, ворог обстрілює не тільки міста. Забута Богом Тихонівка теж чимось «заважала» окупантам.

Чи налякала односельців смерть подружжя Савенок? Чи примусила замислитися про евакуацію?

— Зараз у селах Малинівського старостату проживають близько шістсот людей, — розповідає Карачуну староста Ігор Денисенко. — Про евакуацію мало хто сьогодні думає. У нас живуть навіть кілька вимушених переселенців!

— Які настрої у людей?

— Люди вірять, що фронт до нас не дійде, що, можливо, будуть якісь перемовини, що, може, почнуть якось домовлятися. Усі втомилися від війни! Ніхто не хоче їхати з дому. Навіть ті односельці, які у 2022 році спочатку виїхали, а потім повернулися додому, хочуть жити тут, у себе вдома.

Так, сьогодні не двадцять другий рік. Вже немає страху перших місяців війни. Люди звикли до обстрілів, смертей. Багато-хто скуштував гіркого смаку «переселенського» хлібу, і вже не поспішає пакувати валізи, навіть коли фронт наближається до рідного міста чи села.

А ще нерідко доводиться чути від людей гірке: «Ми нікому не потрібні. Ніде нас ніхто не чекає».

Аби переконати у протилежному, розповідаю їм про впорядковані соціальні гуртожитки у багатьох містах України, де отримали прихисток тисячі вимушених переселенців.

У відповідь — зневіра. І нагадування про ті нещасні дві тисячі гривень, які держава зняла з багатьох ВПО.

«Ми тепер більше на себе сподіваємося. Принаймні, живемо у своєму будинку, щось на городі виростимо, кури-яйця теж свої», — такі аргументи.

— А якщо бойові дії будуть у вашому селі — що тоді робитимете?

— У погребі сховаємося!

Так розмірковують люди, яким ще, як то кажуть, не припекло по-справжньому. Тому що ворог кидає на міста і села такі бомби, що ніякий сільський погріб не витримає!

А поки що більшість селян живуть на прифронтових територіях звичайним життям: порають домашню худобу і город, працюють на своїх присадибних ділянках.

Як розповів Карачуну Ігор Денисенко, зараз майже усі місцеві фермери працюють на полях. Вони навіть обробляють ті поля, які «гуляли» упродовж останніх двох років! Як і до війни, вчасно провели весняні польові роботи фермерські господарства Скрипніченка, Дашівця, Рипаленка, Заіченка.

Раз на місяць жителі старостату отримують гуманітарну допомогу від Миколаївської громади. Допомагає і церква «Блага звістка».

Також щотижня привозять і роздають людям хліб: в одні руки — по буханцю.

В будинках є електрика, в Малинівці і Никонорівці — є ще й газ.

Щодо світла, то в села старостату воно подається. Звісно, трапляються перебої з електрикою. Особливо після обстрілів. Але РЕСівці, за словами Ігоря Денисенка, оперативно відновлюють електропостачання.