Страна пропадает. Она идёт просто в песок...

Виклики для нашої держави і для нашої спільноти.

Перший момент – це втрата людського ресурсу

Англійці їздять по світу за пошуком місць роботи. Поляки їдуть до Англії, заміщати тих англійців, які звідти поїхали. Українці їдуть до Польщі. Хто приїжджає в Україну? Ніхто! Ми міліємо з точки зору людського потенціалу. І це страшна катастрофа. Не тільки для інтелектуальних сфер, але й тих фахів, які не вимагають вищої освіти. Скоро не буде КОМУ будувати країну. Залишаться найбільш пасивні, або найпатріотичні українці, але не означає, що найфахові. З цим необхідно стратегічно щось робити. І це друга проблема, яку ми зараз маємо. Колосальне падіння професіоналізму. Скрізь! Починаючи від журналістів, закінчуючи спецслужбами. Починаючи з державних управлінців, закінчуючи медиками. Починаючи з викладачів вишів, закінчуючи вчителями. 

Справа в тому, що це певний спосіб боротьби з корупцією. Немає за що давати хабарів, бо люди не здатні виконати свої функції. Елементарні. Якщо пограбували квартиру, ви можете не давати хабар – грабіжника все одно не найдуть. Пройшли вибори, економічне голосування на кожному кроці, їх могла зупинити поліція, але жодного протоколу. Хоча є стаття, за якою мають відповідати й ті, які дають, й ті, які беруть. Це, так звана, «гречка», яка іноді доходить до 1600 гривень за голос. Цього немає кому зупинити. 15 провалів на території «ЛНР», «ДНР» – після смерті Таранова. В ФСБ професіоналізм на іншому рівні.

Журналісти. Журналістика вмирає у всьому світі, тому що вона програє соціальним мережам. Факти програють емоціям. Не залишається часу на перевірку совісті, щоб найти правду. Правда, взагалі на іншому рівні.

Другий момент. Закони, які приймаємо. У нас є досить багато молодих депутатів, які хочуть боротися з корупцією. Дуже багато оптимістів. Але насправді, поки вони вербально переконували, поки запускали дрони та заглядали за паркани… Можливо, це також, для картинки треба… Але, влада, яка користується послугами профі, сплела цілу мережу з потворних антикорупційних фейкових організацій, які вже були «мертвонароджені» ще до їхньої появи. Хто це відслідковував? Хто чинив опір? Це до того, що вчитися постійно відстоювати державні інтереси необхідно всім. Треба дуже багато знати, щоб бути ефективним, не у Фейсбуці, не в статтях, а на цьому полі битви. Тому що помилки в законодавстві, у розпорядженнях, у постановах стають долею багатьох людей. А переконання, що «має бути просто чесна людина», яку на чесність, ще ніхто не випробував до того, як вона потрапила в якесь крісло, тому що спокус не було серйозних. Чесна людина краще будь-якого фахівця? Я сумніваюся. Тільки професіоналізм дозволяє спиратися тому, що нам нав’язується ззовні та їхня позиція. 

Стержень.

І це третій момент. Ми втрачаємо суверенітет. Суверенітет – це право правити. Ми маємо два кола зовнішнього управляння. Перше коло – це Америка і Росія, які намагаються направляти наші політичні еліти у потрібному їм напрямку. Не системно, не якісно. Бо вони там у Вашингтоні у себе не можуть. Коли говорять «це американці» – я хочу знати, які американці. Раніше там була вертикаль. Зараз окремо Конгрес, окремо є держдеп, окремо є Трамп. .. Друге коло зовнішнього управляння – це олігархат. Не класичні, бо залишилося в Україні 3,5 – 4 олігарха. А люди, (за думкою американців, що приймають рішення) є основою української держави і чипати їх не можна, бо вони системоутворюючі. До речі, а ми щось вигадали замість них? Що ми запропонували на що можна перекласти небо? Є Атланти, які сьогодні візьмуть на себе ці функції і спрацюють?

А ви по телебаченню багато опозиційних політиків бачили? Скільки з них деруть на місцевих каналах, знаєте? Скільки заборон, щоб пускати їх в ефір! Це просто геноцид альтернативи, як каже ще одна Юлія Володимирівна. А більшість з вас вважає, що вся Україна думає так, як ваша френд-стрічка! На жаль, це не так! 

Тому я вважаю, необхідно сконцентруватися на відпрацюванні українського плану. Уже не працюють старі штампи, старі рецепти. У нас немає свого рецепту повернення Донбасу, немає рецепту власного розвитку. Немає визначеності у всесвітньому розподілу праці. У нас немає плану відродження банківської системи. 

Питання в тому, що це останній шанс! Все залишиться – і прапор, і якісь кордони, і мова в деяких резерваціях залишиться. Просто не буде суверенітету країни. І ви – останнє покоління, яке може цьому запобігти. Більше того, це останні вибори, коли це можна зробити! Останні! 

Країна зникає! Вона йде просто у пісок…

Україна виглядає настільки слабкою через недолуге і корупційне «властвування», слабку економіку. Ми є провокативною жертвою! Як на нас не напасти? Я говорю не про хижаків,а про травоїдних. Ми бачимо, як на нас накидають око в Польщі, Угорщині, Румунії. Бацько собі дозволяє, що він собі ніколи не дозволяв. Ось що відбувається з безхребетними! Бо ми сваримося, у нас віковий расизм, який не дозволяє об’єднуватися енергії і досвіду. Гординя не дозволяє консолідувати зусилля. Ми не можемо поступатися один одному. І тому, якщо не відбудеться об’єднання сил в потужний рух, партію, якщо ви будете сидіти по своїх гніздах, через вибори вже можна нічого не робити. Ми вже нічого не зможемо тут вирішити. Тут буде кому вирішувати. І це буде точно не Європа. Це буде або Росія, що скоріше за все. Або Америка, якщо вона з собою розбереться. І ніхто із зовнішнього управління не хоче нічого чудового для нас, повірте. Ми засіб. І треба усвідомити це!

Виходьте із зони комфорту і йдіть до людей! Немає поколінь, немає десятиліть! У нас цього вже немає! У нас є тільки одні вибори! Одна можливість, якою ми маємо скористатись.

Справа у тому, що всі ці люди «вгніздилися» за межами України – в Швейцарії, в Лондоні, в Італії, в Іспанії. А тут вони виключно на «полюванні». Ми місце заробляння грошей або переділу «мисливських угідь» між ними. Їм не до країни. Є PR. Знаєте, в одній з «дочок» НАКУ прес-секретар отримує 7 000 доларів на місяць + бонус, майже конгруентний до заробітної плати. А зарплата інженера, який забезпечує мережу – 14 000 гривень. Ви розумієте, які головні акценти існують в країні? Це ПІАР. Вибудовуються «потьомкінські села», які потім транслюються на телебаченні. А власне країна інфраструктурно занепадає. 

А тим часом, нам розповідають, що ми маємо робити. МВФ мають чотири вимоги. Справа в тому, що приватизація зараз, коли ми є «країною сміттєвих активів» – це грабунок. А приватизація землі – це кругооберт. Спочатку ти інкасуєш країну, потім ти це все виводиш і відмиваєш, а потім ти заходиш назад, можливо, вже з інвестиційними фондами. І за три копійки ти просто забираєш те, що коштує набагато більше. А люди ще радіють! Вони отримали свої 80 тисяч гривень! Уявляєте, які це шалені гроші для села?! А їх, насправді, оббирають!

Ще вимагають підняти платню за газ для населення. Собівартість видобутку 1000 куб = 60 доларів. А ми закуповуємо по 235. Ви знаєте, які запаси газу розвідані в Україні і підтверджені? Але треба підняти всі ціни! Бо прийдуть ті люди, які собі намітили цю всю історію і діють тут через гауляйтерів по приватизації Укргаздобичі. Енергетика – це кров економіки. І коли енергія коштує так дорого, про яку економіку і про яке зростання ми говоримо?! Ми не можемо мати менше 8% на рік, якщо ми хочемо за 20 років наздогнати Польщу. Але ми «впремося» в те, що підписала Свята Яресько. Яку чіпати не можна, бо секти, які є – Prоzоrrо (далеко не ідеальної системи), Супрун, Саакашвілі. Не можна чіпати, бо ти відразу будеш «преданий Анафімі». Ми втрачаємо можливість діалогу та чути один одного. А знаєте, що це? Це страх! Страх молодих залишитися без кормчого. Усі шукають батька. Тому й західні рецепти багато людей сприймають через власний переляк. Неусвідомлений. Як панацею. 

 І це четвертий момент, на якому я б хотіла наголосити.

Copy past західних рецептів – не тюнінгований, не абгрейджений – не спрацьовує в Україні.

Без реформи менталітету будь-які інші реформи у нас не спрацюють! Всі вони покриваються іржею практики нашого застосування. Подивіться на конкурсні комісії. Подивіться, що відбулося. Ми Насірова маємо через конкурсну комісію, НАЗК також. ДБР ще не родився, а ми вже знали, яким він буде. Подивіться на електронний розподіл справ у судах. Як так відбувається, що «потрібна» справа потрапляє до «потрібного» судді? Так само партійні списки. Де проходять, хто більше заплатить на окрузі і більше купить медіа, які продаються наліво і направо. Тому що економіки немає, реклами немає! Прибуткових медіа в Україні немає! Їх підтримують або гранти, або олігархи.

 І п’ятий момент. Надважливий. Ми втрачаємо громадянське суспільство. Економіка вбиває середній клас. До речі, це світова тенденція. Зараз люди зайняті виживанням. Вони втомилися. Їм вистачає кисню тільки на те, щоб забезпечити родини. Активна частина населення переселилася у Фейсбук і живе там надзвичайно активним життям. Свариться, відстоює щось… Повна свобода слова! Але ви собі не уявляєте, що відбувається поза цією активністю. Там життя, де безальтернативний володар – це ТЕЛЕВІЗОР. А телевізор через олігархів управляється. І якщо раніше були люди, які піднімали хай (Скрипін, Шевченко, Ар»єв) і з цим не мирились, то зараз немає кому це робить. Молодь на вибори не ходить. За статистикою, тільки 50% від тих, хто сказав напередодні, що прийдуть на вибори, насправді на них приходять. Тільки 50% віком з 18 до 39 років. Половина від половини. А літні люди ходять 60-80% і вони під телевізором! І з ними роблять, що хочуть. І ми у це не втручаємося. Ми не розуміємо цього, бо у Фейсбуці усі переконані, що Свобода слова – в дії!

Текст записала Гаяне Удовенко   Текст промови Юліі Мостової, головного редактора газети «Дзеркало тижня» на Конференції Української школи політичних студій.